Лікарські препарати цієї групи застосовуються для знеболювання пологів, при проведенні операції кесаревого розтину та інших хірургічних втручань у вагітних.
Засоби для інгаляційного наркозу: фторотан, ефір для наркозу, трихлоретилен (Тріль), хлоретил, закис азоту, метоксифлуран, ціклопропан- для неінгаляційного наркозу - барбітурати, гексенал і тіопентал-натрій, а також пропанідід (сомбревін), предіон (віадріл), кетамін (калипсол, кеталар).
Характерною властивістю засобів для наркозу незалежно від способу їх введення в організм вагітної (інгаляційний, парентеральний) є їх швидкий трансплацентарний перехід до плоду. RL Nation (1980), розглянувши особливості фармакокінетики ряду засобів для наркозу під час вагітності та пологів, встановив, що співвідношення концентрацій препарату в сироватці крові плоду до його концентрації в крові породіллі становить для метоксифлурану 0,5-0,7, а для закису азоту - 0,8. Співвідношення концентрацій тіопенталу-натрію в сироватці крові з пупкової вени і венозної крові породіллі було lt; 1 при цьому рівень препарату в сироватці крові пупкової артерії плода був нижчим, ніж у сироватці крові пупкової вени.
Швидкий трансплацентарний перехід до плоду зареєстрований для кетаміну. Вже через 1,5-6,5 хв після його внутрішньовенного введення матері концентрація кетаміну в змішаній пуповинної крові відповідала його концентрації в венозної крові плоду.
На ранніх стадіях ембріогенезу виникнення ембріотропної ефекту в результаті використання інгаляційних засобів для наркозу може бути пов'язане з їх Ліпотропні, це обумовлює можливість накопичення лікарських препаратів в тканинах ембріона і плоду протягом більш тривалого періоду, ніж в організмі матері. Подібні властивості наркотиків створюють реальні передумови для виникнення тератогенного ефекту, який, однак, проявляється вибірково в залежності від виду та лінії тварин, а також від дози введеного препарату. Так, ефір для наркозу, циклопропан і метоксифлуран не володіють тератогенним дією на плід гризунів, але викликають вроджені аномалії розвитку при впливі на ембріон курей [Tuchmann-Duplessiis Н., 1984].
Експериментально встановлено здатність хлороформу при інгаляційному шляху введення індукувати тератогенний і ембріолетальний ефекти у щурів і мишей [Davidson LWF, Sammer DD, Parker JC, 1982]. Закис азоту викликає аномалії розвитку в ембріонів курей, а у великих концентраціях (50-70%) надає тератогенну і ембріолетальное дію на потомство щурів при інгаляції препарату самками на 8-14-й дні вагітності [Tuchmann-Duplessis Н., 1984 Brendel До ., Duhamel К. С., Shepard Т. Н., 1985]. Цілодобове введення починаючи з 9-го дня вагітності самкам щурів лінії Sprague - Dawley газової суміші, що містить закис азоту, викликало у їх потомства такі аномалії розвитку, як гастрошизис, мікро- і анофтальмия. При аналогічному впливі фторотаном подібного ефекту встановлено не було [Lane GA et al., 1981]. У той же час Serag-El-Din М. N. і співавт. (1985) виявили, що субнаркотіческіе концентрації фторотана викликають дісембріогенеза у потомства вагітних щурів.
Судячи з експериментальними даними М. A. Petus, Р. М. Hudson (1982), метоксифлуран не володіє тератогенним і ембріолетальним дією. Інгаляція препарату щурам лінії Fischer протягом всієї вагітності не супроводжувалася затримкою розвитку потомства, крім того, були відсутні і зміни функціональних показників. Протягом тижнів після народження у самців відзначалося зниження рухово-харчових рефлексів і тривалості сну, викликаного введенням фенобарбіталу. Аналогічні дані отримані при введенні метоксифлурану щурам лінії Sprague - Dawley протягом усього періоду вагітності [Green С. J. et al., 1982].
При застосуванні наркотиків існує певний ризик виникнення тератогенної і змбріолетального ефектів у плода людини. Проведені в США спостереження за 49585 жінками, яким у період вагітності за показаннями призначалися наркотики, і за 23911 жінками контрольної групи дозволяють вважати, що використання даних препаратів підвищує ризик виникнення спонтанних абортів та вроджених вад розвитку [Tuchmann-Duplessis Н., 1984] . Л. П. Суханова, І.П.Елізарова (1987) методами каптографіі, математичного аналізу серцевого ритму досліджували характер постнатальної адаптації у новонароджених тих жінок, яким під час пологів призначали різні наркотики (кеталар, гексенал, віадріл). У дітей цих жінок були виявлені порушення дихання, серцевого ритму. Ритмічна реакція серця дитини на смоктання нормалізувалася лише на 2-3-й добі життя.
Автори вважають, що фармакологічна депресія новонароджених є фактором ризику в постнатальної адаптації, що обумовлює обмежене застосування наркотиків у період вагітності та пологів.
Однак подібна точка зору розділяється далеко не всіма авторами. X. Штам (1987), наприклад, не знаходить обмежень для застосування засобів для наркозу навіть у ранні терміни вагітності.