Анорексія - це відсутність апетиту. Анорексія виникає при гальмуванні харчового центру, що викликається різними причинами. До них відносяться: надмірне збудження головного мозку, пов'язане з сильними емоціями- психічні захворювання-ендокринні розлади- гострі та хронічні інфекції, інтоксикації- порушення обміну речовин- хвороби органів травлення (гострий гастрит, загострення хронічного гастриту, рак шлунка та ін.) - нерегулярне одноманітне харчування-погані смакові якості їжі, а також неприємна обстановка при прийомі їжі. У ряді випадків анорексія розвивається в результаті особливої невротичної реакції на різні несприятливі впливи - нервова форма анорексії. При тривалій анорексії знижується опірність організму і підвищується сприйнятливість його до різних захворювань.
Лікування анорексії має бути спрямоване на усунення викликав її захворювання. При нервовій формі анорексії показані наполеглива і тривала психотерапія, зміцнення нервової системи хворого (ЛФК, тривале перебування на повітрі, водолікування, застосування транквілізаторів), Трудотерапія. Лікування слід починати з 1 - 2 голодних днів, так як голод є сильним збудником харчового центру. Далі рекомендується призначення горечей, малих доз інсуліну (4-8 ОД 2-3 рази на день за 1 годину до їжі), парентерального вживання великих доз вітамінів С і В1. Якщо не вдається налагодити звичайне харчування, доводиться вдаватися до штучного харчування (Див.). Харчування через шлунковий або дуоденальний зонд необхідно поєднувати з введенням білка парентерально і рідини через клізму, а також підшкірно і внутрішньовенно.
Анорексія (грец. Anorexia) - відсутність апетиту. Анорексія виникає при гальмуванні харчового центру, що викликається різними причинами. До них відносяться: надмірне збудження головного мозку, пов'язане з сильними емоціямі- психічні захворювання-ендокринні розлади (наприклад, хвороба Симмондса) - гострі та хронічні інфекції, інтоксікаціі- порушення обміну речовин-хвороби органів травлення (гострий гастрит, загострення хронічного гастриту, рак шлунка , кольки, інфекційно-токсичні процеси та ін.) - нерегулярне одноманітне харчування, погані смакові якості їжі, а також неприємна обстановка при прийомі їжі.
Анорексія може виникати як симптом (симптоматична анорексія) або бути основним захворюванням. В останньому випадку анорексія розвивається в результаті особливої невротичної реакції на різні несприятливі впливу як екзогенного, так і ендогенного характеру (anorexia nervosa).
Анорексія при тривалому існуванні становить велику загрозу для організму, оскільки знижує його опірність і робить сприйнятливим до інтеркурентних захворювань.
Лікування симптоматичної анорексії повинно бути спрямоване на усунення основного захворювання. При anorexia nervosa, крім впливу на причинний фактор хвороби, необхідна наполеглива і тривала психотерапія. Поряд з цим повинні проводитися заходи, спрямовані на зміцнення нервової системи хворого (ЛФК, тривале перебування на повітрі, водолікування, застосування транквілізаторів) - показана трудотерапія. Починати лікування anorexia nervosa слід з 1-2 голодних днів, так як голод є сильним збудником харчового центру. Далі рекомендується призначення горечей, малих доз інсуліну (4-8 ОД 2-3 рази на день, за 1 годину до їжі), парентерального вживання великих доз вітамінів C і В1. Якщо не вдається налагодити звичайне харчування, доводиться вдаватися до штучного харчування (див.). Харчування через шлунковий або дуоденальний зонд необхідно поєднувати з парентеральним введенням білка і введенням рідини через клізму, а також підшкірно і внутрішньовенно.
Анорексія у дітей частіше розвивається в ранньому віці внаслідок більшої лабільності центральної нервової системи і слабкою пристосовності шлунково-кишкового тракту. У дітей раннього віку анорексія може виникнути при зміні звичних умов годівлі, догляду, режиму. Порушення основних правил введення прикорму може викликати у дитини захисну анорексію, розвитку якої сприяє також насильницьке годування. У формуванні апетиту велику роль відіграє функціональний стан шлунково-кишкового тракту. Захворювання шлунка, кишечника і глистяні інвазії викликають зниження апетиту (вторинна, симптоматична, анорексія). Зловживання лікарськими препаратами гіркого або неприємного смаку, гнітючими секреторну функцію шлунково-кишкового тракту, також знижує апетит. Анорексія може бути пов'язана і з гипотиреозом.
У дітей старшого віку згасання збудливості харчового центру в більшості випадків обумовлене порушенням режиму харчування: нерегулярне, одноманітне, що не відповідає смаковим вимогам. Серед дітей поширена нервова форма анорексії.
Лікування повинне бути спрямоване на усунення причини анорексії. При вторинної, симптоматичної, анорексії необхідно насамперед проводити терапію основного захворювання. При анорексії, пов'язаної з порушеннями дієти, рекомендується нормалізувати режим харчування, поліпшити смакові якості їжі. Медикаментозна терапія повинна бути спрямована на підвищення основного обміну, поліпшення ферментативної функції шлунково-кишкового тракту. З цією метою показані ферменти внутрішньо за 30 хв. до їжі (непсін 0,1 - 0,4 г з 1% розчином соляної кислоти, панкреатин дітям до 1 року - 0,1 - 0,15 г-2 років - 0,2 г-3-4 років - 0,25 г-5-6 років - 0,3 г-7-9 років - 0,4 г- 10-14 років - 0,5 г на прийом), вітамін В1 0,001-0,002 г 2-3 рази на день-вітамін В2 0,001-0,003 г 2-3 рази на день-вітамін В0 0,02- 0,05 г в добу- аскорбінова кислота 0,1-0,2 г 2-3 рази на день. При завзятій анорексії дитини слід госпіталізувати.
Анорексія у дітей виникає в результаті різноманітних зовнішніх і внутрішніх впливів, що ведуть до зниження збудливості харчового центру. При гострих захворюваннях, особливо при ураженні шлунково-кишкового тракту, анорексія може бути до деякої міри захисною реакцією. Анорексія у дітей раннього віку частіше пов'язана з нераціональним харчуванням, неправильним або несвоєчасним прикормом, невмілої технікою годування, особливо з насильницьким годуванням в період гноблення харчового центру (наприклад, після перенесених інфекцій). Нерідко анорексія розвивається по типу негативного умовного рефлексу, пов'язаного з прийомом їжі. При цьому соматичні порушення відсутні. Зазвичай така анорексія спостерігається у єдиних в сім'ї дітей. У домашній обстановці условнорефлекторная анорексія закріплюється надовго і може привести дитину до виснаження.
При лікуванні анорексії необхідно всебічне обстеження дитини для виявлення та усунення латентно і атипово протікаючих захворювань (туберкульозна інтоксикація, гельмінтози, хронічні захворювання верхніх дихальних шляхів та ін.). За відсутності таких захворювань слід ретельно ознайомитися з побутом сім'ї та вихованням дитини, а також його харчовим раціоном. Потрібно усунути одноманітність в годівлі, переважання певних страв або окремих інгредієнтів (жири, молочні продукти), впорядкувати години прийому їжі, заборонити солодощі і яку-небудь їжу в проміжках між кормленіямі- заборонити насильницьке годування, прибирати їжу, як тільки дитина відмовився від неї. У завзятих випадках доводиться видалити на час дитини з сім'ї і помістити в дитячий колектив (ясла, дитсадок або навіть до лікарні). Правильний режим дитячого закладу, спільне годування дітей сприяють швидкому угашенію негативних харчових рефлексів.
Виснаженим дітям при наполегливій условнорефлекторномдіяльності анорексії в період переходу до нового режиму годування можна призначити лікування апілаком (0,0025-0,005 г 3 рази на день у вигляді свічок, курс лікування 15 днів) або анаболічними гормонами - метандростенолон всередину по 0,1 мг на 1 кг ваги тіла в добу-добову дозу розділити на 2-3 прийоми на день. Курс лікування 3 тижні. При необхідності курс можна повторити після місячної перерви.