Ібупрофен (бруфен) більше 40 років застосовується в ревматології. Володіє протизапальною, анальгетичної та жарознижувальну активність. Особливо привернув до себе увагу індивідуалізацією ефекту, що виявляється в достатній лікувальну дію в окремих хворих, а також добре переноситься взагалі і відсутністю роздратування з боку шлунково-кишкового тракту навіть при тривалому, багаторічному прийомі.
Бруфен випускається в драже по 200 мг, добре всмоктується, разові дози 200 і 400 мг створюють достатню терапевтичну концентрацію, виводиться в основному з сечею у вигляді метаболітів.
За даними С. С. Адамі (1973), основним механізмом дії бруфена є його здатність пригнічувати синтез простагландинів.
У клініці Інституту ревматизму АМН СРСР бруфен при ревматизмі застосовується з 1970 р Перші результати опубліковані Л. Н. Денисовим із співавт. в 1973 р
Бруфеном лікували 35 хворих (20 дорослих і 15 дітей) із затяжним перебігом ревматизму, поворотним ревмокардитом (I - II ступінь активності). Більш виразний клінічний ефект спостерігався у дорослих хворих. Так, у 19 осіб зменшилися явища кардита, у всіх - явища артриту або артралгій, повільніше знижувалися лабораторні показники запальної активності (ШОЕ та ін.). В однієї хворої лікування бруфеном було неефективним. У дітей ефективність бруфена була нижчою, ніж ацетилсаліцилової кислоти. Тільки у 6 осіб відзначений задовільний результат.
Методика лікування. Препарат призначають по 200 мг 4-5 разів на день (середня курсова доза 14-15 г). Однак в останні роки показано, що більш адекватної разової дозою є 400 мг, і можна думати, що середня добова доза повинна бути 1200-1600 мг.
Серйозних побічних дій не описано. Є поодинокі повідомлення про розвиток диспепсичних розладів, алергічних висипань.
Особливо важливо відзначити, що, за даними А. А. Костровой із співавт. (1973), не виявлено мутагенної активності бруфена, що робить його препаратом вибору у вагітних, які страждають на ревматизм. Не відмічено також змін слизової оболонки при гастроскопії (Г. В. Цодіков та ін., 1973).
Порівняльна ефективність індометацину, вольтарена та ібупрофену представлена в табл. 10: в переважній більшості випадків ці препарати викликали або значне поліпшення, або поліпшення. Лише у невеликих груп пацієнтів поліпшення відзначено не було.
Таким чином, сучасна терапія ревматизму поповнилася новими активними протизапальними препаратами, що допомагають організувати досить ефективну, а при необхідності тривалу терапію при несприятливому затяжному і безперервно-рецидивуючому перебігу. Ці ж препарати можуть використовуватися і при гострих і підгострих варіантах перебігу.