Основні профілактичні заходи виходять з уявлень про інфекційно-алергічному патогенезі ревматизму і етіологічної ролі? -гемолітичного Стрептокока групи А у виникненні захворювання та його рецидивів. Відповідно і програма попередження ревматизму визначається двома основними напрямками: а) заходи, мета яких полягає у підвищенні природного імунітету, адаптаційних можливостей організму по відношенню до несприятливих впливів середовища-б) здійснення розгорнутої системи заходів по боротьбі з стрептококової інфекцією як серед здорового населення, так і хворих на ревматизм.
Головна мета первинної профілактики ревматизму полягає в організації комплексу індивідуальних, громадських і загальнодержавних заходів, спрямованих на ліквідацію первинної захворюваності ревматизмом. Ці заходи включають пропаганду планомірного і розумного загартовування організму, подальший розвиток фізкультури і спорту серед населення, боротьбу зі скупченістю в оселях, школах, дитячих садах, громадських установах, проведення широких індивідуальних і суспільних санітарно-гігієнічних заходів, що знижують можливість стрептококового інфікування населення, в першу чергу дитячих колективів. Важливим моментом є розпізнавання, своєчасне і ефективне лікування як хронічної, так і гостро протікає (ангіна, фарингіт, гостре респіраторне захворювання) стрептококової інфекції.
Рання діагностика стрептококових захворювань нерідко скрутна, тому що пов'язана з необхідністю додаткових бактеріологічних, серологічних досліджень. Необхідно враховувати, що типова картина стрептококових захворювань виявляється не більше ніж у 25% хворих. В інших випадках мають місце стерті, іноді безсимптомні форми. На велику ймовірність стрептококової природи носоглоткової інфекції вказують болю в горлі, гіперемія зіву з реакцією регіонарних лімфатичних вузлів, лейкоцитоз, виявлення стрептокока в мазку з зіву, стрептококового антигену в крові, наростання титрів стрептококових антитіл на 2-3-му тижні від початку інфекції.
Інститутом ревматизму АМН СРСР запропонований ефективний метод лікування гострих носоглоткових інфекцій, обумовлених стрептококом. Важливою умовою є ізоляція хворих вже при появі перших симптомів хвороби, дотримання постільного режиму. Повна ліквідація інфекційного процесу досягається шляхом можливо раннього парентерального введення пеніциліну з досягненням його достатній концентрації в крові протягом 10 діб. Рекомендується триразове внутрішньом'язове введення пеніциліну в дозі 1 200 000 ОД на добу дорослим, до 300 000 ОД на добу дітям дошкільного і 450 000 ОД дітям шкільного віку. У подальшому один або два рази з інтервалом в 5-6 днів вводять біцилін-3 в дозі 600 000 ОД (дітям і дорослим). Після ліквідації симптомів гострої стрептококової інфекції хворого виписують в школу. До роботи допускають лише за відсутності змін в носоглотці і нормальних показниках аналізу крові.
Поряд з лікуванням гострих проявів стрептококової інфекції важливим профілактичним заходом є ретельне лікування хронічного тонзиліту, фарингіту, синуситу, каріозних зубів та інших можливих вогнищ хронічної осередкової інфекції. При наявності хронічного тонзиліту найбільш доцільна тонзилектомія. Це стосується насамперед до декомпенсованому тонзиліту. Консервативна терапія результативна лише при наполегливому і тривалому застосуванні найбільш ефективних терапевтичних заходів. Остаточне вирішення питання про метод лікування хронічної осередкової інфекції виноситься після спільних консультацій лікаря і відповідного фахівця.