Глухота - повна відсутність слуху або такий ступінь його зниження, при якій сприйняття мови стає неможливим.
Абсолютна глухота спостерігається рідко. Зазвичай є залишки слуху, що дозволяють сприймати дуже гучні звуки, в тому числі і деякі звуки промови, виголошені гучним голосом близько вушної раковини. Розбірливого сприйняття мови при глухоті НЕ достігается- цим глухота відрізняється від приглухуватості, при якій достатня посилення звуку забезпечує можливість мовного спілкування.
Глухота може бути вродженою чи набутою. Вроджена глухота виникає в результаті неправильного внутрішньоутробного розвитку слухового органу, що може бути обумовлено впливом спадкового чинника, а також впливом на плід інфекції або інтоксикації. Практичне значення у виникненні вродженої глухоти мають вірусні інфекції (кір, грип), Алкоголь, що вживається матір'ю під час вагітності, деякі лікарські речовини (стрептоміцин, канаміцин, мономіцин, хінін та ін.), травми плода. Особливо шкідливий вплив чинять всі ці фактори в перші місяці вагітності, коли зачаток органа слуху особливо вразливий. Причиною придбаної глухоти найчастіше бувають запальні процеси у внутрішньому вусі і слуховому нерві, розвиваються або як ускладнення гострого і хронічного середнього отиту (Див.), Або як наслідок деяких інфекційних хвороб: епідемічного цереброспинального менінгіту, кору, скарлатини, свинки, грипу. У дореволюційній Росії нерідко спостерігалася професійна глухота серед котельщиков і ткачів, що виникала в результаті тривалого впливу на орган слуху сильного шуму і струсів. Уже в перші роки після Жовтневої революції були проведені широкі заходи по охранетруда робочих галасливих виробництв (зменшення шуму і струсів, застосування спеціальних протишумів, заміна деяких особливо гучних процесів менш гучними, наприклад ручної клепки електрозварюванням).
Діагноз. Сучасні методи дослідження слуху (див. Аудіометрія) Дозволяють з великим ступенем точності визначати відсутність або наявність залишків слуху. Значні труднощі виникають при розпізнаванні глухоти у маленьких дітей. Застосування звичайних методів дослідження слуху (промовою, камертонами, аудіометром) не досягає мети, оскільки такі діти не розуміють поставленого перед ними завдання. У цих випадках більш доцільним виявляється використання звучать іграшок. Відсутність або наявність реакції на видавані іграшками звуки допомагають визначити, чи є у дитини слух.
У тих рідкісних випадках, коли досліджуваний чомусь приховує справжній стан слуху і прикидається глухим, застосовують спеціальні методи виявлення слуху. Одним з найбільш простих є спосіб Ломбарда. Досліджуваного пропонують читати вголос або вести усний рахунок і в цей час заглушають йому вуха тріскачками або навушниками, через які передається гучна музика. При справжньою глухоті голос досліджуваного не змінюється. При уявної глухоті досліджуваний прагне перекрити своїм голосом шум заглушітеля, внаслідок чого гучність читання або рахунки помітно підвищується. Наявність слуху можна іноді виявити також за допомогою рефлексів Бехтерева і Шуригіна: при раптовому включенні звуку змикаються повіки (мігательний, або Ауро-пальпебральний, рефлекс Бехтерева) і відбувається звуження зіниці (зіничний, або Ауро-пупіллярний, рефлекс Шуригіна).
Лікування. Патологічні процеси в нервових елементах органу слуху призводять зазвичай до стійких, незворотних змін. Тому лікування глухоти виявляється в більшості випадків малоефективним. При неповної глухоті деяке поліпшення слуху може бути іноді досягнуто застосуванням препаратів стрихніну, нікотинової кислоти, вітаміну В1, екстракту алое та інших стимулюючих засобів. У тих випадках, коли глухота виникає внаслідок ураження звукопровідного апарату, наприклад при отосклерозі, поліпшення слуху досягається за допомогою розроблених останнім часом слухополіпшуючих операцій (стапедектомія, фенестрація лабіринту). У мовному спілкуванні з оточуючими велику допомогу глухим надає оволодіння навичкою зорового сприйняття мови (читання з губ). При значних залишках слуху відому користь можуть принести звукопідсилююче прилади (див. Слухові апарати), А також слухові вправи (реедукація слуху).
Профілактика. У попередженні вродженої глухоти основне значення має попередження вірусних інфекцій, заборона прийому ряду лікарських засобів, вживання алкоголю та ін. Не рекомендуються шлюби між врожденно глухими. Профілактика придбаної глухоти полягає в попередженні і своєчасному лікуванні захворювань, що призводять до стійких порушень слуху, а також в усуненні шкідливих факторів на виробництві та в побуті (шуму, струсів, інтоксикацій). Не слід без крайньої необхідності застосовувати великі дози таких антибіотиків, як стрептоміцин, канаміцин, мономіцин. Особлива обережність у застосуванні цих коштів необхідна при наявності патологічних процесів в слуховому органі.
Вроджена чи набута в ранньому дитинстві глухота позбавляє дитину можливості оволодіти мовою і вимагає спеціальних прийомів навчання (див. Глухонімота).