Бактеріоносійство - носійство людиною збудників заразної хвороби, нерідко при відсутності ознак захворювання. Тривале носійство часто підтримується супутніми запальними захворюваннями (ангіни, коліти, холецистити та ін.), а також гельмінтозами.
Можливо носійство збудників черевного тифу, паратифів А і В, сальмонельозів В, С і D, бактеріальної дизентерії, холери, дифтерії, цереброспинального менінгіту, скарлатини та ін. Встановлено також вірусоносійство ряду патогенних вірусів. Однак найчастіше вірусоносійство супроводжує приховано, латентно протікають захворювання. З латентно протікають вірусних захворювань, при яких спостерігається носійство, необхідно відзначити поліомієліт, епідемічний гепатит- можливо також носійство вірусу герпесу, аденовірусів та інші. Не зустрічається носійство збудників кору, натуральної віспи, висипного тифу, сапа, сибірської виразки.
Виділяють три категорії носіїв: здорові люди, реконвалесценти та імунні. Здорові носії (носійство без попереднього захворювання) виділяють звичайно збудників протягом короткого часу.
До числа здорових носіїв відносять і людей, що виділяють збудника в останні дні інкубаційного періоду.
Носітелі- реконвалесценти виділяють збудника деякий час після клінічного одужання. Найчастіше таке носійство короткочасне. Після деяких інфекційних хвороб носійство перехворіли стає хронічним і триває 3-4 міс. (Дифтерія) і навіть 10 років і більше (черевний тиф).
Імунні носії - особи, не хворі внаслідок перенесеного раніше захворювання або в результаті ефективної імунізації.
Носійство виявляють шляхом виділення збудника лабораторним методом.
Враховуючи перемежовується характер носійства (коливання в кількості виділяються мікробів), носія можна визнати вільним від патогенного мікроба лише в тому випадку, якщо два або три дослідження, вироблених поспіль одне за іншим протягом декількох днів, будуть з негативним результатом.
Хоча носій виділяє значно меншу кількість збудників, ніж хворий, його епідеміологічна небезпека як джерела інфекції велика і залежить від професії носія (носій збудника якої-небудь кишкової інфекції особливо небезпечний, якщо працює в харчовому підприємстві, носій дифтерійної палички - у дитячому закладі), житлових умов, санітарно-гігієнічних навичок і т. п.
Профілактика бактерионосительства досягається ранньої госпіталізацією хворих, а отже, призначенням ранньої раціональної терапії, випискою реконвалесцентів не раніше повного клінічного одужання.
З метою профілактики масового поширення інфекції бактеріоносіями працівників харчових підприємств, дитячих установ систематично обстежують на можливе бактеріоносійство.
Ця профілактична робота ведеться на санітарно-епідеміологічних станціях.
Лікування бактерієносіїв раніше зазвичай було малоефективним.
В даний час застосування антибіотиків і бактеріофагів дозволяє в багатьох випадках звільняти людей від носійства бактерій. Див. Також Паразитоносійство.