Успіхи, досягнуті в лікуванні ниркової недостатності хронічним гемодіалізом і трансплантацією нирок, не тільки змінюють прогноз цього раніше інкурабельного стану, а й диктують необхідність його вивчення з нових позицій. У зв'язку з з'явилася можливістю часткової або повної реабілітації подібних хворих зросла необхідність у відомостях про патогенез, значущості в клінічній картині і оборотності виникають при нирковій недостатності порушень з боку внутрішніх органів, у тому числі і в системі дихання.
Тривалий час в описах клінічної картини уремії відомості про стан легенів обмежувалися вказівками на зміни частоти, глибини і ритму дихання і можливий розвиток уремічного трахеїту, фарингіту, бронхіту. Разом з тим клінічні та рентгенологічні спостереження останніх десятиліть, результати вивчення вентиляційної здатності легень і морфологічних досліджень встановили значні анатомічні і функціональні порушення апарату дихання при нирковій недостатності.