Батьківщиною амаранту є Мексика. У стародавні часи ацтеки і інки його активно культивували, але пізніше кукурудза і пшениця витіснили корисний злак. Друге життя культура отримала в Азії: Індії, Непалі, Пакистані, Китаї та Тибеті.
Вчені рекомендують звернути пильну увагу на амарант як цінне джерело білка, заліза і кальцію. Він містить збалансований набір незамінних амінокислот, що робить його надзвичайно повним джерелом білка серед зернових. Амарантовий крохмаль легко засвоюється, через що він має високий глікемічний індекс. Також волокна злаку знижують рівень холестерину.
Що стосується вітамінів і мікроелементів, то амарант в 4 рази перевершує пшеницю за вмістом кальцію, і в 2 рази - заліза і магнію. До складу амаранту входять цинк, вітаміни А, С, флавоніди: рутин, фенольні кислоти, галова кислота, ванілінова кислота, п-гідроксибензойна кислота).
Завдяки такому багатому складу амарант має антиоксидантну дію. Він захищає серце, стимулює імунну систему, надає протиракову активність, має протиалергічні властивості, бореться з мігренню.
З амарантового борошна, як і з пшеничного, можна готувати страви на пару, запікати, варити. Паростки або пророслі зерна можуть додаватися в салати. З роздрібнюваних і цільних зерен готують каші, печиво, десерти.
Це відмінний замінник пшениці для тих, хто чутливий до клейковини, страждає роздратуванням кишечника.