 Рис. 29. Іммобілізація апаратом Г. А. Ілізарова |
Переломи діафіза стегна відбуваються у верхній, середній і нижній третині в результаті прямої (забій, здавлення) і непрямий (перегин, перекручування) травми. Лікування проводиться трьома методами: скелетневитягування, оперативне втручання (сколачивание цвяхом або скріплення металевою пластинкою) і фіксація апаратом Г. А. Ілізарова (рис. 29). При накладенні скелетного витягування в I періоді лікувальну фізичну культуру призначають на 2-й день після травми. На тлі загальнорозвиваючих і дихальних вправ виконуються наступні спеціальні вправи: згинання та розгинання пальців, статичне напруження м'язів стегна, піднімання таза з опорою на стопу зігнутою в колінному і тазостегновому суглобах здорової ноги і на руки. Дозволяється сідати в ліжку (за вказівкою лікаря) за допомогою сходовій тяги. Особлива увага звертається на вміння максимально розслаблювати м'яза стегна. Через 5-7 днів, коли досягнуто зіставлення відламків (зменшується тяга вантажем), хворого навчають напружувати м'язи стегна, піднімати пряму ногу, що є ознакою зрощення перелому. I період лікувальної фізичної культури триває з моменту перелому до моменту зрощення, коли знімають скелетневитягування (1,5-2 місяці). Тривалість занять лікувальною гімнастикою 25-30 хв, 4-6 разів на день.
II період починається з моменту зняття скелетного витягування і триває до повного зміцнення кісткової мозолі і відновлення рухів у всіх суглобах (1-1,5 місяці). У цьому періоді хворого ставлять на милиці (перші кілька днів не наступаючи на пошкоджену ногу), вчать ходити з милицями по рівній поверхні і по сходах, потім з одним милицею або палицею, а пізніше без опори. Завданнями лікувальної гімнастики II періоду є: відновлення функції пошкодженої кінцівки у всіх суглобах, м'язового тонусу і правильної опори на ноги. Для вирішення цих завдань проводяться вправи в різних вихідних положеннях (лежачи на спині, сидячи, стоячи біля гімнастичної стінки, в ходьбі), а також лікувальне плавання. Тривалість заняття 40-50 хв. Число повторень кожної вправи 6-10 раз- заняття проводяться 3-4 рази на день.
III період починається з того часу, коли хворий навчився ходити без опори, і триває до повного відновлення рухів у всіх суглобах і нормальної ходи. У заняття включаються біг, стрибки, підскоки, переступання або перестрибування через перешкоди, вправи на координацію, рівновагу, рухливі ігри, плавання в басейні. Люди похилого віку виконують ці вправи за вибором, з урахуванням їх можливостей. Остаточне відновлення працездатності наступає через 4,5-6 місяців.
При лікуванні діафізарного перелому стегна оперативним методом в кістковомозкової канал вводять металевий стрижень, довжина якого дорівнює довжині стегна. Після операції ногу укладають на шину Беллера і призначають вправи: згинання та розгинання пальців, всілякі рухи стопою. На 2-й день методист, фіксуючи руками стегно і гомілку оперованій ноги, допомагає хворому згинати й розгинати її в колінному і тазостегновому суглобах. Самостійно хворий виконує напруги м'язів стегна. На 3-4-й день він піднімає випрямлену ногу в межах кроку (методист підтримує стегно і гомілку), на 4-6-й день сідає в ліжку. На 8-10-й день після зняття швів хворий самостійно піднімає та опускає випрямлену ногу, згинає і розгинає її в колінному і тазостегновому суглобах, сидить звісивши ноги з ліжка, стоїть і ходить на милицях, злегка приступаючи на оперовану ногу. Через 3 тижні дозволяється повністю наступати на ногу. У деяких хворих в післяопераційному періоді визначаються викривлення цвяха і сповільнена консолідація (особливо при строго поперечних переломах) як наслідок раннього вставання і ходіння. У цей час при ходьбі необхідно наступати на ногу і тим самим створювати взаімосдавліваніе кісткових уламків, потрібне для консолідації перелому. Проведення занять фізичними вправами в лікувальному плавальному басейні рекомендується на 9-10-й день після зняття швів. Остаточне зрощення перелому, відновлення функції і працездатності наступають через 4-6 місяців після операції. Гвоздь видаляють через 8-10 місяців. Терміни відновлення спортивних тренувань призначає лікар індивідуально, але не раніше, ніж через рік після поперечного перелому.