Під хронічним ентеритом слід розуміти структурні зміни слизової оболонки тонкої кишки (дистрофія, запалення і атрофія) з періодичними або постійними порушеннями функції органу, які зумовлюють клінічні прояви.
Етіологія і патогенез. Для виникнення патогістологічних змін, властивих хронічного ентериту, суттєве значення має зміна інтенсивності нормальної регенерації (відновлення) слизової оболонки тонкої кишки. Щодоби в просвіт тонкої кишки людини скидається 2,4-1010 епітеліальних клітин (Croft із співавт., 1968) і стільки ж утворюється знову. В основі структурних змін слизової оболонки лежить порушення фізіологічної регенерації (Craemer, 1967). У зв'язку з цим етіологія хронічних ентеритів може бути різна, а зміни тонкої кишки при них не специфічні (Sheehy, Floch, 1964), т. Е. Реакція на патологічні впливу у вигляді структурних змін - однотипна.
З екзогенних причин, що ведуть до хронічного ентериту, слід насамперед вказати на інфекцію (дизентерійна паличка, стафілококи, сальмонели, віруси) і інвазію паразитами (лямбліоз, опісторхоз, аскаридоз). Далі йдуть іонізуюча радіація і вплив різних отрут, у тому числі і у виробничих умовах (миш'як, фосфор, свинець). Істотно, що токсичні фактори, що ведуть до виникнення хронічного ентериту, як правило, діють тривало (інколи роками!) В дуже невеликих кількостях. До екзогенних причин слід віднести також і вплив деяких медикаментів, особливо при тривалому їх застосуванні (саліцилати, препарати миш'яку, неоміцин, цитостатичні засоби). Хронічний ентерит спостерігається нерідко після резекції шлунка і іноді після накладення гастроентероанастомоза або операції ваготомії.
З ендогенних етіологічних факторів, що ведуть до розвитку хронічного ентериту, можуть бути названі хронічна ниркова недостатність, різні шкірні захворювання (псоріаз, екзема). Патологічні зміни в тонкій кишці можуть спостерігатися у хворих на хронічний гастрит з пониженням функції шлунка, хронічним панкреатитом, гепатитом (цироз печінки), колагеновими, злоякісними захворюваннями різної локалізації.
Як випливає з перерахування причин, хронічний ентерит - поліетіологічне захворювання. Поряд з цим звертає на себе увагу істотна розбіжність між відносно невеликою кількістю хворих хронічним ентеритом і тим їх числом, яке мало б бути, якби в кожному випадку дія перерахованих екзогенних і ендогенних етіологічних факторів призводило до розвитку справжнього захворювання. Дійсно, визнаючи в якості етіологічного фактора хронічного ентериту резекцію шлунка, не можна не звернути увагу на наступне. У СРСР щорічно виробляється хворим 60 000-70 000 резекцій шлунка. З них протягом найближчих 15 років після операції хронічним ентеритом захворюють не більше 10%. Таким чином, практично такий причинний фактор хронічного ентериту, як резекція шлунка (абсолютно точно врахований!), У 90% хворих не реалізується. Сказане дає підставу визнати, що для виникнення структурних змін слизової оболонки тонкої кишки, властивих хронічного ентериту, одних перерахованих етіологічних факторів недостатньо. Можна цілком погодитися з думкою Е. А. Беюл (1965), згідно з яким хронічним ентеритом при дії зазначених етіологічних факторів хворіють люди з вродженим порушенням обміну в самій кишкової стінки. Можливо, що справа не тільки в порушенні обміну, а й у зміні діяльності тих складних регуляторних механізмів (нервових і гормональних), які відають процесами, спрямованими на безперервне оновлення (регенерацію) слизової оболонки тонкої кишки. Ці зміни можуть бути як вродженими, так і набутими. Не виключено, що кліматичний фактор, зокрема велика частота захворювання в умовах жаркого клімату (Е. І. Атаханов, 1966), пов'язана з впливом більш високої температури навколишнього середовища на нервову і гормональну регуляцію регенераторних процесів у слизовій оболонці тонкої кишки.
Отже, в реалізації безлічі причинних факторів, що ведуть до розвитку хронічного ентериту, істотне значення мають особливості (вроджені та набуті) обміну речовин в кишкової стінки і порушення регуляції регенераторних процесів, що сприяють безперервному оновленню слизової оболонки тонкої кишки.
- Клінічна симптоматика. Діагноз
- Лікування і профілактика