Щоб отримувати більше ліків з цінних рідкісних рослин або з тих, які доводиться ввозити з інших країн, на допомогу фармацевтам прийшли фізіологи рослин. Група з культури ізольованих тканин і органів рослин була створена в 1957 р в Інституті фізіології рослин ім. К. А. Тімірязєва АН СРСР.
Вирощування тканин як метод має приблизно піввікову історію. Його почали розробляти в лабораторіях німецькі ботаніки ще наприкінці минулого сторіччя. Цікаво було дізнатися, що стане з кліткою, якщо їй надати «самостійність», т. Е. Зняти вплив, який чинить на неї весь організм рослини. Вчені брали шматочки кореня буряка, кульбаби, стебла традесканції, тополі, поміщали на вологі фільтри і намагалися підтримувати їх зростання. Але вони гинули. Лише на початку 30-х рр. нашого століття вченим вдалося підібрати такі умови середовища й такі живильні розчини, що клітини стали рости, множитися.
З цього часу метод культури тканин рослин став розвиватися дуже швидко. Незважаючи на те що в нашій країні ці роботи були розпочаті пізніше, ніж у зарубіжних лабораторіях, дослідження йшли так швидко, що вже через кілька років досягли міжнародного рівня.
Культура рослинних клітин потрібна багатьом галузям промисловості - харчової, парфюмерно-косметичної, медичної. Отримання біологічно активних речовин (алкалоїдів, ефірних масел) - один з головних напрямків цих робіт.
У камері в стерильних умовах проводять найтонші експерименти з рослинними клітинами і тканинами. Мікропіпеткою відловлюють одну-єдину клітину і поміщають в окрему клітинку спеціальної чашки. В живильному середовищі, збагаченої гормонами, ця клітина буде ділитися, дасть початок грудочки клітин, а потім і цілого рослині-регенерантів.
На спеціальних гойдаються установках в пробірках і колбах вирощують потрібні клітини рослин. Постійне струшування не дає можливості утворитися навколо так званих клітинних агрегатів зоні токсичних речовин, які утворюються в процесі життєдіяльності клітин. Рідке середовище весь час перемішується. Таким чином поліпшується надходження до клітин поживних речовин і кисню.
В інших випадках клітини вирощують в вертикально поставлених трубках. За допомогою особливого реле знизу подається бульбашка повітря. Він і руйнує токсичні зони, і доставляє клітинам кисень, і розбиває клітинні агрегати, що дає можливість клітинам швидше ділитися.
Ростуть в трубках і колбах різні рослинні тканини, виробляються ефірні масла, алкалоїди, смоли, стероїди та інші речовини. І зовсім не має значення, отримані вони з квіток або коріння цілої рослини або зі штучно вирощеної тканини. Більше того, іноді в культивованих клітинах потрібних речовин міститься значно більше, ніж у клітинах цілих рослин. До того ж у цьому процесі повністю виключається сезонність в роботі, адже вирощування «рослин в пробірці» не залежить від пори року, клімату, складу грунту. Розумні машини підбирають все необхідне, щоб клітинам завжди було добре. Багато рослин, для яких розробляються методи вирощування ізольованих тканин і клітин, - або жителі далеких країн, звідки доводиться завозити дороге сировину і готові ліки, або рідкісні, зникаючі рослини. Наприклад, раувольфія зміїна росте в Гімалаях, Індії, Бірмі, Індонезії. У коріння цього вічнозеленого чагарнику міститься більше 30 алкалоїдів. Такі з них, як резерпін, аймалин, призначають при лікуванні гіпертонії, як снодійного і як засіб, що заспокоює центральну нервову систему. Тому успіхи робіт з культурою клітин раувольфії дали можливість отримувати у нас і резерпін, і аймалин. У культивованих клітинах аймалина міститься в два з гаком рази більше. Це дуже важливо.
Родина барвінку рожевого - Індонезія, острів Ява. Деякі з 50 його алкалоїдів володіють дуже важливими цілющими властивостями. Як знати, може бути, саме вони дадуть можливість побороти важкі недуги, які важко піддаються лікуванню! Алкалоїди барвінку рожевого теж навчилися отримувати з культивованих клітин.
Рослини з роду діоскорея, два види яких є в нашій країні, містять різні органічні сполуки. Однак для медицини основне значення мають виявлені в них стероїдні глікозиди. Препарати, що містять суму цих глікозидів, були введені в медичну практику для лікування і профілактики атеросклерозу.
Інтенсивні заготівлі діоскореї кавказької перевели її з категорії досить звичайного рослини Західного Кавказу в рідкісне. Інший вид - діоскорея японська в дикому вигляді росте тільки на Далекому Сході. І диоскорею стали вирощувати методом культури тканини.
Знамените трав'яниста рослина далекосхідної тайги панакс женьшень, яке ми більше звикли називати просто - женьшень.
Протягом трьох тисячоліть збирали його чудодійні коріння. Зростає женьшень разреженно, його дуже важко відшукати в густій траві. Зазвичай до десятирічного віку у нього буває всього два аркуші, тільки на десятому році життя з'являється третій. У двадцятирічних рослин на стеблі буває чотири листи. Саме з цього часу, на думку китайських лікарів, корінь його починає набирати цілющу силу. Рослини з шістьма листям зустрічають надзвичайно рідко. Їм не дають так довго рости: знаходять збирачі і викопують.
На плантаціях женьшень вперше стали вирощувати в Кореї. Було це давно. Зараз у деяких місцях створені невеликі Женьшенева плантації. Але промисловості не вистачає сировини. Підключили культуру тканини цієї рослини. Маса (тканинні утворення клітин) женьшеню зростає в сотні разів швидше, ніж цілу рослину. Це і рятує рослину від повного винищення в природі, замінює його дороге штучне розведення. Вирощування цінного кореня ведуть вже не тільки лабораторні установки, пущені перші дослідно-промислові лінії, які постачають сировину медикам і парфумерам. За допомогою культури клітин можна зберігати зникаючі на Землі рослини.