Епідеміологічний аналіз - це вивчення закономірностей епідемічного процесу (частіше на обмеженій території за певний період часу) за допомогою застосування комплексу спеціальних методів і прийомів. Проведення епідеміологічного аналізу пов'язане із з'ясуванням рушійних сил (причин і факторів) і особливостей поширення інфекційних хвороб серед населення в конкретних умовах місця і часу. Метою епідеміологічного аналізу є розробка обґрунтованого плану проведення ефективних санітарно-профілактичних і протиепідемічних заходів, спрямованих на боротьбу за різке зниження і ліквідацію інфекційної захворюваності населення. У результаті проведення епідеміологічного аналізу складаються епідеміологічні (так звані кон'юнктурні) огляди, що висвітлюють кількісну характеристику епідемічного процесу (число захворілих і заразоносітелей, виявлених за аналізований період, виражене в інтенсивних і екстенсивних показниках), розподіл хворих у різних статевих, вікових та професійних групах населення з урахуванням санітарно-гігієнічних умов їх життя, характеру харчування, стану водопостачання, каналізації і т. д.
Результати зіставлення цих матеріалів з даними за аналогічний попередній період часу створюють можливість як для оцінки ефективності заходів, проведених у боротьбі з розглянутою інфекційною хворобою, так і для виявлення тенденцій її епідемічного прояву в майбутньому, іншими словами - для складання досить обгрунтованого епідеміологічного прогнозу. На підставі останнього і формується комплексний план проведення санітарно-профілактичних і протиепідемічних заходів на найближчий за аналізованих період часу.
Як відомо, основною ланкою епідемічного процесу при будь-якої інфекційної хвороби є вогнище відповідного інфекційного захворювання (див. Вогнище епідемічний). Тому вивчення закономірностей епідемічного процесу (епідеміологічний аналіз) неможливо без узагальнення матеріалів епідеміологічного обстеження (вивчення) таких вогнищ, метою якого є розшифровка причин їх виникнення і формування (див. Епідеміологічне обстеження). Першочерговим завданням епідеміологічного обстеження осередку інфекційної хвороби є вибір і проведення ефективних заходів, спрямованих на його локалізацію та ліквідацію (виняток можливого джерела інфекції - заражених продуктів харчування, інфікованої води, госпіталізація хворого, дезінфекція, дезінсекція, спостереження за контактували, застосування антибіотиків, бактеріофага, введення гамма-глобуліну і т.д.). Більш віддаленій завданням епідеміологічного обстеження, що базується на виявленні конкретних зв'язків між окремими осередками відповідної інфекційної хвороби, є встановлення і нейтралізація шляхів поширення її збудника серед населення. Епідеміологічне обстеження осередку незалежно від числа хворих (окремі випадки або одномоментне захворювання групи осіб) вимагає високої оперативності в роботі епідеміологів.
При проведенні епідеміологічного аналізу поряд з матеріалами епідеміологічного обстеження та даними про кількість хворих в різний час року, їх розподілі за статтю, віком, професії з урахуванням санітарно-гігієнічних і санітарно-комунальних умов життя і побуту залучаються й інші матеріали. Так, враховуються стан імунологічної структури населення (за даними виконання плану профілактичних щеплень, постановки імунологічних та алергічних реакцій, вибіркових серологічних досліджень і т. Д.). У разі зоонозів - контакт захворілих з домашніми тваринами та представниками дикої фауни, ступінь забезпеченості населення ліжковим фондом для госпіталізації інфекційних хворих, рівень і якість лабораторної діагностики, санітарний стан об'єктів і пунктів по збору, переробки, транспортування та реалізації харчових продуктів та мережі громадського харчування і т. д.
З'ясування перерахованих і ряду інших питань має бути максимально уніфіковано, тому що лише в цьому випадку результати епідеміологічного аналізу можуть бути зведені (узагальнені) на рівні області, краю, автономної республіки, союзної республіки і, нарешті, країни в цілому. Тому складання епідеміологічного огляду здійснюється за спеціальною формою з обов'язковим заповненням фонду аналітичних таблиць.
Інструктивно-методичні матеріали з проведення епідеміологічного аналізу постійно вдосконалюються і періодично перевидаються Міністерством охорони здоров'я СРСР.
Найбільш істотним при проведенні епідеміологічного аналізу є об'єктивна оцінка проведених у боротьбі з інфекційними хворобами профілактичних і протиепідемічних заходів та пошук шляхів максимального підвищення їх ефективності на конкретній території.
При зборі матеріалів, необхідних для проведення епідеміологічного аналізу, використовується метод обстеження осередків інфекційних захворювань, а також статистичний, лабораторний (мікробіологічний, вірусологічний, імуно-алергологічний, паразитологічний, санітарно-гігієнічний), епізоотологічний і ентомологічний методи. В останні роки при проведенні епідеміологічного аналізу все ширше використовуються соціологічні та математичні методи.
Для повноцінного епідеміологічного аналізу необхідне знання відповідних даних по територіях, розташованим поруч. Цьому служать інформаційно-довідкові матеріали про інфекційні захворювання, які регулярно видаються міністерствами охорони здоров'я СРСР і союзних республік.
Епідеміологічний аналіз - це метод вивчення особливостей епідемічного процесу з метою з'ясування причин, що сприяють поширенню інфекційних захворювань у даній місцевості, і розробки плану заходів для їх профілактики та ліквідації. Розрізняють поточний, або оперативний, і ретроспективний епідеміологічний аналіз.
Поточний, або оперативний, епідеміологічний аналіз - повсякденний аналіз інфекційної захворюваності в даній місцевості, її причин, епідеміологічних закономірностей поширення. Він потрібен для вироблення рішення про необхідні протиепідемічних та профілактичних заходах: негайних (залежних від санітарно-епідеміологічної служби та інших установ органів охорони здоров'я) або наступних (потребують вирішення місцевих виконкомів Рад депутатів трудящих). У випадках епідемічних спалахів або епідемій інфекційних захворювань оперативний епідеміологічний аналіз набуває особливо великого значення і гостроту зважаючи на необхідність невідкладного отримання висновків про характер і провідних ланках епідемічного процесу для організації протиепідемічних заходів.
Ретроспективний епідеміологічний аналіз - аналіз тих же даних за минулий період часу (рік, півріччя, квартал, період минулої спалаху або епідемії). Його проводять з метою наукової оцінки даних про захворюваність інфекційними хворобами, які пройшли епідемічних спалахах і епідеміях, виявлення нових епідеміологічних закономірностей поширення захворювань, оцінки проведених протиепідемічних та профілактичних заходів та вироблення пропозицій для включення в план роботи на черговий період.
Матеріалами для епідеміологічного аналізу служать: екстрені сповіщення про інфекційне захворювання, журнал реєстрації інфекційних захворювань, карти епідеміологічного обследованія- відомості про захворювання в дитячих установах і на промислових підприємствах-про носіїв інфекції-про діяльність інфекційних лікарень та кабінетів при поліклініках- про вивчення епідемічних спалахів і епідемій, а також сезонних підйомів захворюваності на даній території-про роботу лабораторій санітарно-епідеміологічних станцій- про природних вогнищах трансмісивних захворювань, якщо вони є на даній території-про санітарний стан населених місць-про стан комунального господарства (очищення, водопостачання та інші місцеві особливості ) міста, села, району, які мають епідеміологічне значення. Усі матеріали групуються за окремими інфекційним формам, а при епідеміологічному аналізі враховуються епідеміологічні особливості, властиві кожної інфекційної хвороби. Для підсумків епідеміологічного аналізу велике значення має якість аналізованих матеріалів, про що необхідно піклуватися в повсякденній роботі.
При епідеміологічному аналізі причин інфекційних захворювань головна увага приділяється найбільш поширених захворювань, що завдає економічної шкоди виробництву і здоров'ю населення. Виняток можуть становити поодинокі випадки особливо небезпечних інфекцій, що з'явилися в даній місцевості, що вимагають першочергового вивчення, аналізу та термінових протиепідемічних заходів.
Аналіз виникають епідемічних осередків (див.) Інфекції на основі даних епідеміологічного обстеження (див.) І адресного обліку хворих дає можливість встановити характер джерел інфекції, час виникнення вогнищ, кількість хворих в кожному вогнищі, рух вогнищ в часі, зв'язок однорідних осередків між собою- роль у передачі інфекції побутового контакту, харчових продуктів, води, повітряно-краплинного шляху та інших факторів-роль реконвалесцентів і бактеріоносіїв у виникненні епідемічних очагов- розташування епідемічних осередків на території-віковий склад хворих і їх професійну приналежність та ін.
Особливо виділяють епідемічні осередки, що виникли в умовах виробництва (т. Е. Пов'язані з санітарними умовами на виробництві), в дитячих установах (школи, інтернати, ясла, дитячі садки, дитячі будинки та ін.), Випадки внутрішньолікарняних інфекційних захворювань хворих і медперсоналу.
Аналіз перелічених даних визначає можливість обґрунтованих висновків про особливості епідемічного процесу при даній інфекції (провідний чинник передачі інфекції, найбільш ураженим вікова та професійна група населення, найбільш уражена територія і т. Д.).
Клінічні дані, відомості про бактеріологічних, вірусологічних та інших лабораторних дослідженнях допомагають уточнити число захворювань, особливості їх клінічного перебігу, летальність, визначити мікробіологічну характеристику збудників захворювання.
Добре вивірені відомості про імунну прошарку серед сприйнятливих груп населення, особливо щодо поліомієліту, дифтерії, кашлюку, а також дані про результати масових алергічних проб і серологічних досліджень дозволяють передбачати можливий характер подальшої динаміки захворювань і необхідність додаткових профілактичних заходів.
Виявлення найбільш уражених ділянок території (райони міста, вулиці, будинку, групи будинків, сільський район, село і т. П.) Дає підстави шукати зв'язок підвищеної захворюваності з місцевими умовами побуту, громадського харчування, водопостачання, санітарними умовами виробництва та іншими особливостями даної території . При кишкових інфекціях важливо знати, яке значення для місцевого населення мають найближчі відкриті водойми- чи користується населення цими водоймами для пиття, купання та інших господарських потреб, яке санітарний стан водойм, чистота та якість води, джерела її забруднення.
Порівняння захворюваності в уражених районах за один і той же період часу протягом декількох років може свідчити про багаторічний неблагополуччя району, ділянки по даній інфекції, за чим має послідувати детальне вивчення причин неблагополуччя. Якщо територія, ділянка стали епідемічно неблагополучними вперше за багато років, значить тут з'явилися нові умови, що визначають підвищену захворюваність, - прибуття нових людей з неблагополучної по інфекції місцевості, поява бактеріоносіїв, пошкодження водопровідної мережі, прорив каналізаційних вод і інші причини, що вимагають втручання протиепідемічної служби .
Вивчення вікового розподілу захворюваності становить один з важливих елементів епідеміологічного аналізу. Найбільш точно участь кожної вікової групи населення в загальній захворюваності визначається в інтенсивних показниках, т. Е. На 1000, 10 000 населення кожного даного віку. Екстенсивні показники визначають питому вагу кожної вікової групи населення у відсотках в загальній для всіх віків захворюваності даної інфекційною хворобою. Екстенсивні показники можуть обчислюватися лише за порівняно короткі відрізки часу (кілька тижнів, один-два міс.), Так як тільки в цьому випадку можна знехтувати змінюється чисельністю населення, умовно приймаючи її незмінною. Стандартизація інтенсивних показників захворюваності у вікових групах населення і порівняння їх зі стандартизованими даними за той же календарний період попередніх років дозволяє судити про типовість підвищеної захворюваності в тій чи іншій віковій групі або ж говорити про незвичайність підйому захворюваності в якомусь віці.
Різке збільшення кишкових інфекційних захворювань серед дорослих частіше пов'язане з харчовим або водним факторами передачі інфекції-пізніше з'являються випадки захворювання серед дитячого населення. Підвищення захворюваності так званими дитячими інфекціями вказує на недоліки в проведенні специфічної профілактики проти дифтерії, кашлюку, поліомієліту, а при виникненні інфекційного гепатиту пов'язано з недоліками санітарного утримання шкіл (вбиральні, буфети), дитячих дошкільних установ (іграшки, посуд, горщики), з антисанітарний станом відкритих водойм, де купаються діти шкільного та старшого дошкільного віку, з вадами профілактики
гепатиту та незадовільною профілактикою гамма-глобуліном.
У кожному окремому випадку епідеміологічний аналіз допомагає виявити провідні причини підвищеної захворюваності.
Аналіз поширення захворювань серед людей певних професій дозволяє виділити групи населення, робота яких постійно або періодично пов'язана з небезпекою зараження. До перших відносять робочих каналізації, полів зрошування каналізаційними водами і асенізації (кишкові інфекції) - людей, що мають справу з незнезаражені утильсировиною, зайнятих збором, переробкою та видаленням сміття та ін. Періодично можуть наражатися на небезпеку зараження робочі шерстесортіровочних і шерстемоечних фабрик, обробні шкіряну сировину ( сибірська виразка), робочі птіцещіпальних цехів (орнітоз) та ін. Систематичне проведення профілактичних заходів на виробництві значною мірою знижує небезпеку захворювань.
Підвищена захворюваність робітників може бути пов'язана з недоліками санітарного стану підприємства, питного водопостачання, громадського харчування, побутових установ, громадських вбиралень, а можливо, з проникненням на харчоблоки бактеріоносіїв, з недостатньою специфічної профілактикою захворювань і санітарно-просвітницькою роботою.
Якщо список захворілих робочих складати із зазначенням спеціальності (слюсар, токар, формувальник, ливарник і т. Д.) Та місця роботи (цех, ділянка, бригада та ін.), То він стає надзвичайно корисним для епідеміологічного аналізу причин захворювань і проведення протиепідемічних та профілактичних заходів. Найчастіше захворювання розподіляють за узагальненими групами: робітники, службовці, працівники підприємств громадського харчування та харчової промисловості, комунального господарства, дитячих установ, домогосподарки, пенсіонери, інші. Такий розподіл хворих за узагальненими групами мало що дає, особливо для оперативного епідеміологічного аналізу.
У випадках епідемічних спалахів або епідемій інфекційних захворювань дуже важливо для подальшого аналізу встановити і уважно вивчити перші випадки захворювань, особливо при появі рідко зустрічаються в даній місцевості хвороб, що дозволяє з більшою ймовірністю встановити джерела інфекції, ніж аналіз подальших випадків, коли вступають в дію різноманітні фактори масової передачі інфекції. Враховуючи, що нерідко перші випадки таких захворювань не розпізнаються, доцільно в місцях первинного появи їх вивчити історії хвороби деяких хворих, підозрілих на підставі клінічної картини хвороби, і при необхідності провести ретроспективні серологічні дослідження. Епідемічні спалахи звичайних для даної місцевості інфекційних захворювань починаються з більш-менш різкого збільшення їх числа. Але і в цьому випадку особливо ретельне вивчення причин захворювань на самому початку підйому захворюваності полегшує виявлення первинних джерел інфекції, ще не замаскованих дією інших факторів передачі інфекції. Для зручності оперативного епідеміологічного аналізу, крім щоденного журнального обліку хворих, рекомендується користуватися зведеннями захворюваності по п'ятиденку, за весь час епідемічного спалаху або епідемії.
Аналіз характеру підйому захворюваності - від спорадичних випадків, очаговости захворювань, повільного наростання, більш-менш обмежених (за кількістю хворих, території розповсюдження і тривалості спалаху захворювання) епідемічних спалахів до вибухової хвилі захворювань з одночасним охопленням великого числа людей на значній території-з великою ймовірністю дозволяє судити про провідних факторах передачі інфекції.
Поступове наростання числа захворювань, поки воно досягне максимуму, з подальшим більш-менш повільним їх зниженням найчастіше характеризує сезонні підйоми захворювань, які по суті є щорічними епідеміями. Ці епідемії належать до числа тих небагатьох, які без зусиль можна передбачити.
При ретроспективному епідеміологічному аналізі захворюваність (кожної інфекційною хворобою) розглядається в цілому за аналізований період часу, в помісячному їх розподілі протягом року у відсотках до суми за рік і в абсолютних цифрах. Отримані стандартизовані результати порівнюють зі стандартизованими даними за попередні роки, встановлюючи, наскільки типовий спостережуваний підйом захворювань (сезонний) або ж він є нетиповим. В останньому випадку причини спостерігався нетипового підйому захворюваності встановлюють методами епідеміологічного аналізу.
Вивчають розподіл захворювань між містами та сільськими районамі- вплив на динаміку захворювань масових профілактичних щеплень, проведених протягом аналізованого періоду-ефективність роботи бактеріологічних лабораторій з діагностики захворювань, виявлення носіїв інфекції серед реконвалесцентів, працівників харчових установ, фабрик харчових продуктів, дитячих установ, підприємств торгівлі харчовими продуктами і пр.- повноту бактеріологічного та санітарного контролю над водопостачанням і т. д. Всі ці дані розглядають в аспекті впливу проведених заходів на динаміку захворювань. З цієї точки зору оцінюють й інші протиепідемічні та профілактичні заходи, а також фактори соціального порядку, що мали той чи інший вплив на інтенсивність епідемічного процесу.
У підсумку епідеміологічного аналізу епідеміолог повинен скласти якомога більш повне уявлення про всі рушійних факторах епідемічного процесу (при кожній інфекційної формі) і розробити план конкретних заходів на наступний період роботи. У ряді випадків підсумки епідеміологічного аналізу дозволяють зробити досить обґрунтований епідеміологічний прогноз.
Повноцінний епідеміологічний аналіз може привести до виявлення нових закономірностей епідемічного розповсюдження захворювань, оригінальних організаційних форм і прийомів протиепідемічної роботи і, таким чином, збагатити епідеміологічну практику і науку.