Кровохаркання - виділення крові з дихальних шляхів при кашлі. Кровохаркання спостерігається при ураженні легенів (туберкульозі, пораненнях, пухлинах, абсцесі, інфаркті, пневмонії, ехінококозі, сифілісі), іноді при застої крові в легенях внаслідок захворювання серця (стеноз лівого атріовентрикулярного отвору), а також при ларингіті, бронхітах, бронхоектазах, пухлинах середостіння. Домішки крові до мокроти обумовлюється порушенням цілості кровоносної судини або утворенням багатого еритроцитами (Геморагічного) запального ексудату.
Кров у мокроті може з'явитися у вигляді прожилок або у великих кількостях (легенева кровотеча). Не завжди легко відрізнити кровохаркання від кровотечі з шлунка. При кровохарканні кров піниста, червона, виділяється при кашлі. Шлункової кровотечі передує нудота, закінчується блювотою. Блювотні маси зазвичай кольору кавової гущі.
Лікування повинне бути спрямоване на основне захворювання. Під час гострої кровотечі призначають постільний режим, причому верхня половина тулуба повинна бути помірно пріподнята- переливання невеликих кількостей крові (100- 200 мл) - вітамін К (1 мл 1% розчину вікасолу внутрішньом'язово) - внутрішньовенно гіпертонічні розчини хлориду кальцію (10 мл 10% розчину), хлориду натрію (10 мл 10% розчину). Морфін застосовувати не слід, оскільки, зменшуючи кашлеві рефлекси, він сприяє аспірації крові з подальшим розвитком аспіраційної пневмонії.
При кровохарканні туберкульозної етіології у разі неефективності консервативної терапії показані накладення пневмотораксу і навіть термінова резекція легкого або торакопластіка.