Показники віку професійних груп

Формування вікового складу окремих професійних груп протікає в складних умовах перетворення виробництва, активного розподілу робочої сили по новобудовах, професійної переорієнтації у зв'язку з розширеними можливостями отримання спеціального та загального освіти, рухливості умов та режиму праці. Змінюється і здоров'я населення, частковим проявом чого є висока пережіваемость пенсійного віку. У загальному вигляді віковий склад працюючих є показником дії всього різноманіття соціально-економічних чинників, в якому важлива роль відводиться відповідності професійно-виробничої обстановки і виду праці рівню вікових можливостей організму працюючих. Чим більше у складі професійної групи частка осіб старшого і пенсійного віку, тим легше і благополучніше робота, тим повніше використання трудового потенціалу населення, тим легше вирішуються питання працевлаштування літніх і старих людей, що втрачають здатність трудитися на важких, напружених і шкідливих виробництвах. За віково-стажевий кордонів всі професії умовно можна розділити на 3 великі групи.

I група об'єднує заняття, в яких праця населення старше 40-45 років різко обмежений або майже повністю виключений, тому в складі професійного колективу переважає молодь. За ступенем обмеження віку працюючих ця група професій подразделена на 3 підгрупи (1.1, 1.2, 1.3). У II групу входять заняття, в яких використання праці осіб різного робочого віку відносно рівномірно.

III групу складають заняття, які залучають працю переважно літнього населення, у тому числі населення пенсійного віку.

При класифікації професійних груп за основу прийнято ставлення верхнього «граничного» віку (Х 2 = = Мх + 2?) До загального пенсійного віку (для чоловіків 60 років, для жінок 55 років). До підгрупи 1.1 віднесені професії чоловіків з Х2 до 50 і жінок до 45 років, до підгрупи 1.2-50-54,9 і 45-49,9 року, до підгрупи 1.3-55-59,9 і 50-54,9 року, до II групи - 60-64,9 і 55-59,9 року, до III групи - чоловіків з х2 вище 65 років і жінок з х2 вище 60 років.

У 1959 р до професій з обмеженням віку працюють у середньому більш ніж на 10 років ставилися 1/5 (21,8%) частина працюючих чоловіків і з обмеженням менше 10 років - 1/4 (25,8%) відповідно зі складу працюючих жінок до цих груп відносилося 3,6 і 44%. У 1970 р співвідношення груп в чоловічому та жіночому складі різко змінилося, але ці зміни трохи різні.

Серед чоловіків різко скоротилося число професій і чисельність осіб, які працюють в умовах, які обмежують вік до 50 років (1,6%), але збільшилася частка підгруп 1.2, 1.3 (57,4%) і II групи (25,4%), т . е. число професій з менш вираженим обмеженням віку працюючих. Поряд з цим значно зменшилася відносна частка III групи (15,6%), що характеризує поширеність розширених кордонів професійної працездатності чоловіків.

Близько 45% жінок концентруються в професіях II групи з відносно нормальним використанням трудового потенціалу (X2 = 55-59,9 року). Немає професій з віковими межами професійної працездатності нижче 45 років, і лише 5% жінок зайнято в професіях, для яких характерний граничний вік 45-49,9 року. У той же час значно скоротилася частка жінок, зайнятих в професіях з розширеними віковими межами працездатності (від 44,5 до 27,6%).

Однак, як і в 1959 р, варіанти середнього, модального та верхнього «граничного» віку для окремих професій досить істотно відрізняються один від одного. Це свідчить про існування і в даний час видів праці, різних за тяжкості, напруженості і шкідливості, силою прояву сприятливого і шкідливого впливу на організм працюючих. Крім того, для контингенту працівників старшого робітника і пенсійного віку число професій з несприятливим характером впливу виявляється більшим, ніж для молодих. Більш детальний розгляд переліку професій залежно від величини Х2, а не від функціонально-виробничого спорідненості професій дає можливість судити про характер динаміки вікових меж професійної працездатності у заняттях з різною виразністю фізичного та розумового компонентів. Встановлено, що однакові або близькі вікові межі професійної працездатності формуються в різних видах праці, в різній професійно-виробничій обстановці (рис. 3, 4).

На осі абсцис - вік працюючих (роки) - на осі ординат - число осіб даного віку на 1000 працюючих. А - штампувальники і прессовщікі- Б - провізори та фармацевти- В - працівники поливного господарства-Г - керівники органів державного управління та їх структурних підрозділів- I - чоловіка- II - жінки.

Рис, 4. Типи зміни вікової структури окремих професійних груп за 1959 (I) - 1970 (2) рр.

На осі абсцис - вік працюючих (роки) - на осі ординат - число осіб даного віку на 1000 працюючих. А - фрезеровщікі- Б - бурільщікі- В - машиністи, мотористи будівельно-дорожніх машин-Г - інженери.