У ряді професій, пов'язаних з високим темпом і ритмом роботи, великою напруженістю, відповідальністю та іншими екстремальними умовами праці, людина вже у передпенсійному віці не може справлятися зі своєю звичною роботою. Необхідно вживати профілактичних реабілітаційні заходи, спрямовані на збереження працездатності та продовження працездатності.
Основними завданнями реабілітації старіючих робітників є попередження інвалідності та збільшення періоду активної трудової діяльності шляхом лікувально-профілактичних, організаційно-технічних і соціальних заходів. В цілому процес реабілітації складний і нерідко тривалий, особливо щодо осіб старшого робочого віку. Прийнято розрізняти медичну, соціальну та професійну реабілітацію.
Строго розмежувати окремі моменти реабілітаційних заходів не представляється можливим. Плановані заходи повинні бути прості в реалізації і забезпечувати достатній кінцевий ефект.
Розглядаючи проблему в цілому, часто важко визначити, який метод реабілітації слід застосовувати раніше - медичний чи соціальний, бо існує глибока постійна взаємозалежність фізіологічних функцій і соціальних умов.
Теоретична трактування та практичне впровадження реабілітаційних заходів медичного плану грунтуються на змінах фізіологічних функцій організму, що наступають при старінні.
В основу реабілітаційних заходів у передпенсійному та пенсійному віці повинні бути покладені психофізіологічні особливості працівника, які залежать від властивостей організму пристосовуватися до нових умов у зв'язку з рівнем і характером компенсаторно-відновних процесів. Слід мати на увазі, що з віком збільшується захворюваність, а це ускладнює використання осіб старшого віку при трудових процесах взаємопов'язаних робочих груп.
Медична реабілітація старіючих робочих охоплює лікувальні та профілактичні заходи, спрямовані на збереження та відновлення здоров'я, а в разі необхідності-психологічну підготовку до професійно-виробничої адаптації, реадаптації і можливої перекваліфікації. Лікар здійснює контроль за станом здоров'я, визначає фізіологічні особливості організму у зв'язку з конкретною трудовою діяльністю, т. Е. Фактичну професійну працездатність, обґрунтовує необхідність скорочення робочого навантаження та підбір нового виду діяльності надалі.
Переорієнтація - пристосування до нових видів діяльності людини - фізіологічно обумовлена зміною звичного динамічного стереотипу, виробленого в процесі трудової діяльності. Чим старша людина, тим менше фізіологічних можливостей! для перебудови динамічного стереотипу і тим з великими труднощами доводиться стикатися при переорієнтації цього контингенту населення (Schenfield, 1975- Welford, 1976).
Як і в профілактичній роботі, при реабілітації в діяльності кожного лікаря істотне значення мають виховання медичної культури, санітарно-освітня та роз'яснювальна робота. Важлива грамотна психологічна підготовка працюючих до вікових змін, що відбуваються в організмі, до можливої зміни працездатності та правильному використанню пристосувальних фізіологічних механізмів, що сприяють збереженню і підтримці оптимальної працездатності.