До методів оцінки ефективності лікування спортсменів з травмами опорно-рухового апарату відносяться лінійні і кутові вимірювання.
Під відновленням нормальної функції розуміється виконання хворим повного обсягу рухів у суглобах, відновлення м'язової сили, швидкості та координації рухів (Г. С. Юмашев, В. А. Єпіфанов, 1983).
Як відомо, кутові вимірювання амплітуди рухів у суглобах проводять за допомогою кутомірів різних конструкцій (гониометрия).
Лінійні вимірювання проводять сантиметровою стрічкою, визначаючи довжину і окружність пошкодженої і здоровою кінцівок.
Для підвищення ефективності використовуваних лікувальних і відновних засобів дуже важливо не тільки забезпечення їх раціонального підбору, а й контроль за функціональним станом спортсмена.
У загальній системі відновлення ці методи передбачають комплексне обстеження спортсмена з аналізом показників, що характеризують стан практично всіх функціональних систем його організму.
При дослідженні в спокої функціонального стану серцево-судинної системи необхідно вивчення частоти пульсу, артеріального тиску, використання методів ЕКГ, ПК.Г, ВК.Г. Стан дихальної системи може бути оцінений на підставі вивчення частоти дихання, життєвої ємності легень, максимальної вентиляції легень, хвилинного обсягу дихання, газообміну і насичення крові киснем. Ступінь відновлення нервово-м'язового апарату можна встановити за допомогою електроміографії, хронаксиметрія, електростимуляції, дослідження латентного часу напруження і розслаблення м'язів, міотонометрії.
Зоровий аналізатор досліджується, як правило, імпульсним електронним стимулятором типу ІСЕ-1, вестибулярний аналізатор при використанні координаційних проб (проба Ромберга і проба з обертанням) - за допомогою тензометрії, руховий аналізатор - за допомогою термографії, кінематометріі, нейрорефлексометріі.
При дослідженні крові визначають вміст гемоглобіну, кількість формених елементів, лейкоцитарну формулу, ШОЕ, в'язкість, згортання, визначення фагоцитарної здатності нейтрофілів, параметрів КШР- при дослідженні сечі - питома вага, білок, цукор, вміст молочної та піровиноградної кислот, 17-оксикортикостероїдів, калій натрію.
Для оцінки перебігу відновлення необхідно використовувати координаційні і вегетативні проби (ортопроба, проба Ашнера та ін.), А при контролі за відновленням - різні функціональні проби з дозованим фізичним навантаженням: степ-тест, тредбан, велоергометр, спецтести.
Вибір методів обстеження і застосування спеціальних тестів диктуються специфікою того чи іншого виду спорту:
у видах спорту з упором на витривалість необхідно досліджувати насамперед показники кардіодінамікі, енергетичний обмін-
в швидкісно-силових видах спорту і у видах спорту, пов'язаних з складною координацією рухів, основну увагу слід приділяти оцінці стану нервової системи, соматичної функції і аналізатропних систем.
Якщо всі частини або основна частина досліджуваних показників повернулися до вихідних величин (або перевищують їх), можна з відомою часткою обережності говорити про відносне відновленні організму спортсмена і готовності його до виконання чергової фізичного навантаження. Якщо ж кілька показників (або окремі, але досить істотні для даного виду спорту) залишаються ще зміненими і при цьому спостерігаються млявість, сонливість, адинамія, зниження працездатності, можна стверджувати, що застосування відновлювальних заходів не дало бажаного результату.