Такий шлях введення найбільш простий у технічному відношенні. Однак цей спосіб непридатний в умовах порушеного периферичного кровообігу, коли порушується всмоктування з підшкірної клітковини. Підшкірно можна вводити лише ізотонічні розчини. При цьому виникає небезпека виникнення місцевих інфекційних ускладнень (інфільтрати, абсцеси, флегмони). Крім того, підшкірні вливання досить болючі.
Таким чином, в умовах надання допомоги хворим, які знаходяться в стані шоку, підшкірний шлях вливань малокорисний.
Підводячи підсумок викладеному, ми повинні ще раз підкреслити, що переливання крові, її препаратів та плазмозаменителей хворим в стані шоку слід розглядати не як єдино доцільне засіб, а лише як важливий і необхідний компонент комплексної протишокової терапії та реанімації.