Ексгумацією називається витяг трупа з місця поховання.
Сама ексгумація, вироблена з метою подальшого судово-медичного дослідження трупа, є слідчою дією. Її виробляє слідчий на підставі постанови у присутності понятих та за участю судово-медичного експерта.
Приводами для судово-медичного дослідження ексгумованого трупа можуть бути:
1) поховання трупа без судово-медичного або патолого-анатомічного дослідження, при виникненні в подальшому версій про можливість насильницької смерті-
2) суттєві дефекти первинного судово-медичного дослідження трупа, встановлені слідчим шляхом або в судовому засіданні, що утрудняють вирішення важливих для слідства і суду питань-
3) нововиявлені обставини, що вимагають вирішення питань, які не поставлених перед експертом при первинному дослідженні трупа-
4) виявлення трупа, таємно похованого злочинцем, або випадкове виявлення трупа, «похованого», наприклад, при будівельних роботах.
Таким чином, дослідження ексгумованого трупа може бути або первинним, або повторним.
Ексгумації трупа передує встановлення точного місця поховання, впізнання могили, після чого могилу розкривають і труп витягують з неї. У процесі ексгумації слідчий фіксує в протоколі: глибину могили, характер грунту, матеріал, з якого зроблений труну, його стан і вміст. При ексгумації трупів, таємно похованих злочинцем, опис грунту, місця поховання, глибини його, пози і стану трупа має бути особливо ретельним.
Для проведення судово-медичної експертизи ексгумованого трупа слідчим виноситься ухвала, в якій вказуються обставини, що зумовили необхідність ексгумації та проведення експертизи, прізвище експерта (експертів), якому доручено проведення експертизи, і питання, що підлягають вирішенню. Дослідження ексгумованого трупа, як правило, роблять у морзі, в окремих випадках - в іншому приміщенні або навіть на кладовищі.
Перед проведенням дослідження експерт вивчає обставини справи, дані первинного дослідження трупа (якщо воно проводилося). Порядок дослідження ексгумованого трупа такий же, як і дослідження трупа взагалі. Він включає в себе зовнішнє і внутрішнє дослідження, але має певні особливості. Особливістю, зокрема, є необхідність дослідження не тільки тих пошкоджень, які були на трупі і були описані при первинному його дослідженні, а й тих, які утворилися в результаті його проведення (розрізи, зроблені на розтині, дефекти на місці вилучених органів і кісток, шви та ін.), а також тих змін, які утворилися в результаті розкладання трупа.
Гнильні зміни трупа, особливо далеко зайшли, ускладнюють вирішення поставлених перед експертом питань, таких як встановлення давності настання смерті, характеру патологічних змін внутрішніх органів, особливостей ушкоджень м'яких тканин та ін. У зв'язку з цим чим раніше після смерті і після поховання проводиться ексгумація, тим більше можливостей у судово-медичної експертизи для вирішення питань, що цікавлять судово-слідчі органи. Разом з тим ряд питань може бути вирішена і через тривалий час після поховання. Так, якщо були механічні пошкодження кісток, то при дослідженні трупа навіть через багато років після його поховання можуть бути отримані цінні дані, що дозволяють встановити характер пошкоджень кісток, механізм їх утворення, підтвердити або спростувати висновок експерта по первинній експертизі трупа. За допомогою спеціального методу, що передбачає обробку шкіри уксусно-спиртовим розчином, навіть на загнили шкірі може бути відновлений первісний вигляд шкірних ран. У ряді випадків це вдається зробити через кілька місяців після поховання трупа. При експертизі ексгумованого трупа важливого значення набувають лабораторні методи дослідження: судово-хімічні, гістологічні (при невеликих термінах після смерті), фізичні.
Різні хімічні речовини зберігаються в трупі протягом неоднакового часу. Металеві отрути і миш'як можуть зберігатися в трупі довгі роки. Окис вуглецю та похідні барбітурової кислоти можуть бути виявлені в тканинах трупа протягом декількох місяців після поховання. Алкалоїди виявляються в терміни від декількох місяців до 2 років.
Якщо запідозрена смерть від отруєння, при ексгумації для судово-хімічного дослідження вилучають проби із землі над і під труною (не менше 500 г в кожній пробі), частини труни, одягу, що знаходилася на трупі. При судово-медичному дослідженні ексгумованого трупа для судово-хімічного дослідження вилучають або органи (якщо вони ще можуть бути диференційовані), або їх розклалися внаслідок гниття залишки загальною масою 2 кг.
В останні роки розроблені методики визначення антигенної структури в гнилостно змінених органах і тканинах, які можна проводити через кілька місяців, а у волоссі - через кілька років після смерті. Це слід використовувати при необхідності встановлення групової приналежності тканин при дослідженні ексгумованого трупа.
Дослідження ексгумованого трупа незалежно від давності смерті і терміну поховання, ступеня вираженості гнильних змін має бути якомога повнішим. Після судово-медичного дослідження ексгумувати труп укладають у труну (той же або новий) і виробляють поховання.
Контрольні питання
1. Які основні питання вирішує судово-медичний експерт при дослідженні частин розчленованого трупа?
2. Які лабораторні методи можуть бути використані при дослідженні частин розчленованого трупа?
3. Що таке ексгумація?
4. Які юридичні положення повинні бути дотримані при ексгумації?