Відповідно до ст. 191 КПК і вимог «Інструкції про виробництво судово-медичної експертизи» результати всіх видів судово-медичної експертизи оформляють у вигляді документа, який іменується «Висновок експерта». «Висновок експерта» складають, коли експертизу проводять за постановою особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, а також за ухвалою суду. «Висновок експерта» складається за певними правилами і складається з трьох основних розділів: «вступна частина», «дослідницька частина» і «заключна частина» (висновки). Типові форми судово-медичної документації затверджені наказом МОЗ СРСР № 1030 від 04.10.80 р
У практичній діяльності судово-медичних експертів нерідко зустрічаються обставини, за яких дослідження трупа або огляд живого обличчя виконується на підставі письмової пропозиції органів дізнання, слідчого, прокурора, а не за постановою. Зазвичай це стосується тих випадків, коли кримінальна справа не порушена і, отже, постанова про призначення експертизи не може бути внесено. У цих випадках експерт виробляє по суті ті ж дії, що і при проведенні експертизи, але становить документ, який називається «Акт судово-медичного дослідження» (огляду). Він складається з тих же частин, що і «Висновок експерта», а заключна частина носить назву «Висновок». Складання «Акту судово-медичного дослідження» з процесуальних позицій експертизою не є.
Забороняється підміняти «Висновок експерта» або «Акт судово-медичного дослідження» різними короткими довідками та виписками, а також вживати незатверджені форми зазначених вище судово-медичних документів та бланки анкетного типу.
У вступній частині «Висновки експерта» повинні бути зазначені: 1) час і місце виробництва експертізи- 2) умови її виробництва, що мають значення для експертного дослідження (освітлення, температура повітря та ін.) - 3) постанова або ухвала, на підставі якого здійснюється експертіза- 4 ) прізвище, ім'я, по батькові експерта, його посада, освіта, спеціальність, стаж роботи, кваліфікаційна категорія, науковий ступінь і вчене званіе- 5) при експертизі трупа - прізвище, ім'я, по батькові, вік померлого- при експертизі потерпілих, обвинувачених та інших осіб - прізвище, ім'я, по батькові, вік, місце проживання, документ, що засвідчує особистість-при експертизі за матеріалами справи та експертизі речових доказів - найменування та номер кримінальної або цивільної справи, кількість томів, аркушів справи, перелік об'єктів і зразків, які надійшли на експертізу- 6) особи, присутні при виробництві експертізи- 7) підписка судово-медичного експерта про роз'яснення йому процесуальних прав, обов'язків і його відповідальності-8) перелік питань, поставлених на вирішення експертизи.
В обставинах справи наводяться відомості, які відомі судово-медичному експерту до моменту проведення досліджень і складання висновків. При експертизі у справах про професійну діяльність медичних працівників у «обставини справи» включаються відомості, отримані при вивченні справжніх медичних та інших документів, що мають значення для справи.
Дослідницька частина повинна містити докладний опис процесу дослідження і всіх отриманих при цьому даних. У ній викладаються застосовані методи дослідження і використовується об'єктивна реєстрація (фотознімки, контурні схеми з позначенням пошкоджень та ін.). Структура дослідної частини визначається видом проведеної експертизи. У дослідницькій частині не можна вживати терміни і формулювання, що представляють собою діагнози або експертні висновки, тому що в іншому випадку неможливо судити про якість експертизи: про правильність і обґрунтованість висновків або, навпаки, про допущені помилки.
Висновки є підсумком всієї дослідницької роботи судово-медичного експерта, даних, отриманих при дослідженні або огляді, експертного аналізу обставин справи. Висновки мають бути об'єктивними і витікати з вступної та дослідницької частин «Висновки експерта», які слід складати безпосередньо в процесі проведення експертизи. Висновки викладаються у формі відповідей на питання, які були поставлені перед експертом в постанові про призначення судово-медичної експертизи.
Висновки експерта повинні відповідати таким основним вимогам:
1) бути мотивованими (т. Е. Підтвердженими об'єктивними даними, отриманими в процесі проведення експертизи) -
2) бути науково обгрунтованими (т. Е. Відповідати сучасним уявленням біологічної і медичної науки) -
3) не допускати іншого тлумачення, ніж те, яке вкладено в них експертом.
Виклад висновків має бути послідовним, доступним і зрозумілим.
Висновки експерта в цілому або відповіді на окремі питання можуть бути або категоричними (позитивними чи негативними), або імовірнісними (приблизною). У деяких випадках експерт з тих чи інших причин взагалі не може вирішити питання, поставлене перед ним органами слідства. У цьому випадку необхідно дати обґрунтування і вказати причини, з яких це виявляється неможливим. При цьому повинні бути вичерпані всі експертні можливості для вирішення зазначеного питання.
Висновки в категоричній формі можливі тоді, коли вони однозначно можуть бути підтверджені патогномонічними даними, отриманими в процесі експертизи, та положеннями судово-медичної науки. Саме категоричні експертні висновки мають найбільше доказове значення.
Терміни проведення експертиз визначаються їх видом, обсягом і характером експертних досліджень, але вони повинні бути не більше 1 місяця з дня отримання для експертизи всіх необхідних матеріалів.
Прийняття чи відхилення висновку експерта. Слідчі або судові органи піддають аналізу та оцінці висновки експерта, викладені в судово-медичному документі. При цьому, з одного боку, висновки зіставляють, з даними дослідницької частини висновку експерта і тим самим визнають або відкидають обґрунтованість висновків експерта. З іншого боку, оцінюють його доказове значення у співвідношенні з іншими даними слідства. Важливу роль в правильному розумінні висновків експерта можуть грати його додаткові пояснення. Вони можуть висвітлити сучасні науково-експертні положення того чи іншого питання медицини чи біології, а також дозволяють слідчому чи судді зрозуміти причини, з яких експерт надав своїх висновків умовну форму, а не категоричну. Умовна форма висновків або їх неповнота нерідко залежить від несвоєчасності призначення, а отже, і виробництва експертизи, змін об'єктів дослідження, недостатнього інформування експерта про матеріали слідства або їх неповноти.
В «Основах кримінального судочинства СРСР і союзних республік» зазначено: «Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і соціалістичним правосвідомістю. Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили »(ст. 17). Хоча висновок експерта не є обов'язковим для органів дізнання, Слідство і суду, проте їх незгоду з ним повинна бути вмотивована (Ст. 80 КПК).