Вище вже згадувалося, що деякі гормони при алкоголізмі виступають як модуляторів катехоламінових нейромедіаторів. Але можливі й інші шляхи участі гормонів у патогенезі алкоголізму.
Так, посилюється гіпофізарно-адреналової активність у всіх ланках. Що виникає на тлі хронічної алкогольної інтоксикації стан багато в чому аналогічно стану хронічного стресу. Збільшується секреція АКТГ, кортикостероїдів і т. Д. У свою чергу, експериментальні дані свідчать про те, що в ситуації збільшення секреції адренокортикотропного гормону (АКТГ) алкоголь на час здатний виступати як транквілізатор, знижуючи рівень АКТГ. І це передумови для ще однієї ланки патогенезу.
Поразка гіпофізарно-гонадної системи призводить до суттєвих зрушень і найбільш поширене, а значить, може призводити до утворення патогенетично значущої «порочного кола». У хворих на алкоголізм чоловіків нерідкі гипогонадизм, імпотенція, безпліддя, фемінізація. Як правило, це наслідок хронічного прийому алкоголю, який грубо втручається в синтез статевих гормонів, зрушуючи співвідношення естрогени / андрогени в сторону естрогенів (т. Е. Жіночих статевих гормонів). При цьому сам по собі одноразовий акт прийому спиртного здатний до швидкоплинному підхльостування статевої функції, змінюються тривалими її пригніченням.
Порушення статевої функції посилюється в міру збільшення тривалості алкоголізму, інтенсифікації випивок. У 80% хворих на алкоголізм відмічається імпотенція і ознаки атрофії яєчок. Разом з погіршенням статевого статусу хворі одночасно потрапляють у все більшу залежність від короткочасного стимулюючого впливу алкоголю. Про участь андрогенів і естрогенів у формуванні експериментального алкоголізму свідчать також і результати Г. Н. Лакози зі співавторами (1978), отримані в дослідах на тваринах.
При зловживанні алкоголем відзначаються множинні ураження гормональних систем (ендокринопатії), взаємодія яких часто не дозволяє встановити первинні та найбільш значущі ендокринні розлади (Ведерникова, 1982).