Відкриття стрептоміцину значно розширило можливості антибактеріальної терапії і відкрило нові шляхи в хіміотерапії туберкульозу.
Радянські вчені Н. А. Красильников, М. І. Нахімовська, А. І. Кореняко і Ю. А. Бородулина ще в 1935 році встановили, що променисті грибки-актиноміцети володіють антагоністичними властивостями.
У 1944 році 3. Ваксман в США виділив із ґрунту променистий грибок, який в процесі життєдіяльності утворює антибіотик, названий стрептоміцином.
Стрептоміцин має більш широким спектром антибактеріальної дії, ніж пеніцилін. Тобто, інакше кажучи, він діє на більше число груп і видів бактерій. Завдяки цим коштовним властивостям препарат широко увійшов в клінічну практику.
В даний час для внутрішньом'язового введення застосовуються солянокислих, сірчанокисла солі стрептоміцину, а для введення в спинномозковій канал- кристалічна комплексна сіль стрептоміцину з хлористим кальцієм.
В останні роки широко застосовується дигідрострептоміцин - продукт відновлення стрептоміцину. Деякі хворі препарат цей переносять краще, ніж стрептоміцин. Показання до застосування дигідрострептоміцин ті ж, що стрептоміцину.
Стрептоміцин - високоефективне антибактеріальний засіб. Особливо блискучі успіхи досягнуті при лікуванні цим препаратом туберкульозного менінгіту - захворювання неминуче приводив раніше до смертельного результату. Якщо стрептоміцин вводити з перших же днів захворювання, то вдається опасть до 80 відсотків хворих.
Стрептоміцин успішно застосовується при туберкульозі легень, при кістковому туберкульозі, при туберкульозі серозних і слизових оболонок, при туберкульозному захворюванні очей і шкіри. Стрептоміцин розширив можливість хірургічного втручання при найважчих формах туберкульозу нирок, легенів та ін.
Для лікування туберкульозу стрептоміцин і дигідрострептоміцин доводиться застосовувати протягом декількох місяців, а при такому тривалому застосуванні бактерії набувають стійкості до стрептоміцину набагато швидше і частіше, ніж при лікуванні пеніциліном. Ця здатність мікробів швидко звикати, адаптуватися до цього препарату і втрачати свою чутливість до нього трохи знижує його цінність. Є у стрептоміцину і ще один недолік: він може викликати в організмі ряд побічних явищ - запаморочення, головний біль, кропив'янку, дерматит. Одне з найбільш важких ускладнень - дію на центральну нервову систему. Виявляється воно у вигляді зниження слуху і порушення рівноваги. Тому в даний час широке розповсюдження отримав метод застосування стрептоміцину в комбінації з іншими хіміотерапевтичними препаратами - ПАСК (парааминосалициловая кислота), тибон, салюзід, фтивазид. При такому методі, з одного боку, гальмується розвиток стрептоміціноустойчівих форм туберкульозної палички, з іншого, - ліквідуються частково або повністю побічні явища, викликані препаратами, тому що при комбінованому методі лікування добова доза і общекурсовая доза антибіотиків значно знижується.
Стрептоміцин виявився ефективним не тільки в боротьбі з туберкульозом. Цей чудовий антибіотик виліковує таке грізне захворювання, як чума, епідемії якої ще бувають в деяких зарубіжних країнах. При легеневій формі чуми після введення антибіотика одужує 90 відсотків, а при бубонной- 100 відсотків хворих. У багатьох випадках достатньо 10 грамів стрептоміцину, щоб врятувати хворого від смерті.
При лікуванні холери, а випадки захворювання нею бувають в деяких країнах Азії (Індія, Пакистан), комбіноване застосування стрептоміцину з сульфазолом або сульгін і бактериофагом дає хороший терапевтичний ефект.
Стрептоміцин застосовується з успіхом для лікування туляремії, бруцельозу, інфекцій сечостатевого тракту, викликаних кишковою паличкою або пеніцілліноустойчівим стафілококом, при менінгіті. Також як і пеніцилін, стрептоміцин застосовується в хірургічній практиці при лікуванні сепсису, нагноїтельних захворюваннях плеври і перитонитах.