Менінгіт - це запалення оболонок головного або спинного мозку з подальшою зміною складу спинномозкової рідини (СМР). Залежно від збудника виділяють менінгіти:
серозні (СМР прозора, з великою кількістю лімфоцитів) -
гнійні (СМР каламутна, з великою кількістю лейкоцитів).
Причинами серозних менінгітів найчастіше стають аренавіруси (викликають т.зв. лімфоцитарний хоріоменінгіт Армстронга), ентеровіруси Коксакі і ЕСНО, а також збудники туберкульозу, бруцельозу, сифілісу, паротиту (свинки) і грипу.
Гнійний менінгіт найчастіше стає результатом менінгококової інфекції, також його можуть викликати стафілококи, стрептококи, пневмококи, кишкова паличка, сальмонели, шигели, протей, лістерелли.
Збудник може потрапити в організм повітряно-крапельним або фекально-оральним шляхом. Неменінгококковий гнійний менінгіт найчастіше розвивається як ускладнення запалення вуха або придаткових пазух носа.
Чим проявляється?
Прояви менінгіту залежить від виду збудника, проте є і загальні симптоми. До них відносяться:
- підвищення температури;
- головний біль;
- судоми;
- психомоторне збудження;
- напруження м'язів хребетного стовпа (через нього, наприклад, неможливо притиснути підборіддя до грудей);
- нерідко нудота і блювота, порушення зору, світлобоязнь.
Діагностика
Діагноз менінгіту ставить інфекціоніст або невролог на підставі відповідних симптомів. Вирішальне значення має дослідження складу спинномозкової рідини і виявлення в ній збудника.
В деяких випадках застосовують ПЛР-діагностику (якщо іншими способами збудника виявити не вдається), магнітно-резонансну томографію (якщо необхідно визначити місце і характер пошкодження мозкових оболонок).
Лікування
Лікування спрямоване з одного боку на знищення збудника (для цього застосовують антибіотики та інші препарати), з іншого боку - на зменшення інтоксикації та запалення, зниження внутрішньочерепного тиску.
Якщо менінгіт з'явився ускладненням запалення вуха або навколоносових пазух, лікування починають з видалення первинного гнійного вогнища.