Протизапальні засоби - лікарські речовини, що зменшують запальні реакції. Розрізняють протизапальні засоби етіотропного і патогенетичного дії. Перші - антибіотики (див.), сульфаніламідні препарати (Див.) Та інші хіміотерапевтичні засоби - викликають протизапальний ефект при запаленні інфекційної природи, впливаючи на мікроорганізми. Другі пригнічують запальну реакцію, впливаючи на її фізіологічні механізми. До патогенетично чинним протизапальних засобів відносять глюкокортикоїди - кортизон (див.), Гідрокортизон (див.) преднізолон (Див.), Дексаметазон (див.), Синалар та ін. В очній і шкірної практиці використовують місцеве, а при лікуванні ревматизму, ревматоїдних артритів і інших колагенозів - резорбтивна протизапальну дію цих препаратів. У зв'язку з тим, що адренокортикотропний гормон (див.) Передньої долі гіпофіза викликає вивільнення глюкокортикоїдів з кори надниркових залоз, його також відносять до протизапальних засобів. При лікуванні ревматизму, невритів, міозитів, флебітів широко застосовуються як протизапальні засоби похідні саліцилової кислоти - ацетилсаліцилова кислота (див.) и др пиразолона - амидопирин (Див.), Бутадієн (див.) Та ін. В якості протизапальних засобів при ревматоїдних артритах, системний червоний вовчак та інших колагенозах в останні роки застосовується протималярійний препарат хингамин (Див.). До протизапальних засобів відносять також іонізовані препарати кальцію (див.), Так як нони кальцію ущільнюють стінки капілярів. При місцевому застосуванні протизапальний ефект викликають судинозвужувальні засоби - Адреналін (див.), ефедрин (Див.) Та ін. Їх використовують при лікуванні запальних захворювань носа і його придаткових пазух, а також при кон'юнктивітах. Протизапальний ефект досягається впливом на запалені тканини в'яжучими засобами (див.) І обволікаючими засобами (див.). Ці речовини захищають чутливі нервові закінчення від роздратування і тим самим усувають рефлекси, які підтримують запальний процес.
Протизапальні засоби (Antiphlogistica) - лікарські речовини, що обмежують інтенсивність запальної реакції. Розрізняють протизапальні засоби етіотропного і патогенетичного дії. До етіотропних дією П. с. ставляться протимікробні речовини (антибіотики, сульфаніламідні препарати та інші хіміотерапевтичні засоби), які викликають протизапальний ефект при запальних процесах інфекційної природи-П. с. з патогенетичним дією називають речовини, які пригнічують запальну реакцію внаслідок впливу на фізіологічні механізми її формування.
До патогенетично чинним протизапальних засобів відносяться гормональні препарати кори надниркових залоз з переважним впливом на процеси вуглеводного і білкового обміну, т. Е. Так звані глікокортикоїди (див. Кортизон, Преднізолон). Глікокортикоїди пригнічують ексудативний і проліферативний компоненти запальної реакції і підсилюють некротичний її компонент. Протизапальну дію гликокортикоидов пояснюють тим, що вони знижують проникність судин у вогнищі запалення і послаблюють реакцію сполучної тканини на вплив викликають запалення агентів. Ці ефекти гликокортикоидов, мабуть, є результатом викликаються ними змін у тканинному обміні. Глікокортикоїди викликають протизапальний ефект як при резорбтивном, так і при місцевій дії. Їх резорбтивное протизапальну дію ширше використовують при лікуванні ревматизму, ревматоїдних артритів і інших колагенозів. Місцевим протизапальною дією гликокортикоидов користуються в офтальмологічній та дерматологічній практиці, а іноді і при лікуванні ревматоїдних артритів (ін'єкції гідрокортизону в порожнину суглоба). Так як глікокортикоїди послаблюють реакції імунітету, що може сприяти поширенню інфекції, то при їх застосуванні в умовах запалення інфекційної природи слід одночасно вводити в організм антибіотики (див.) Широкого спектру дії. Глюкокортикоїдні препарати для зовнішнього застосування, що випускаються промисловістю у формі мазей, як правило, містять у своєму складі антибіотики тетрациклінового ряду. Протизапальну дію надає також адренокортикотропний гормон (див.) Передньої долі гіпофіза, так як він викликає звільнення гликокортикоидов з кори надниркових залоз.
Широко вживаними протизапальними засобами патогенетичного дії є похідні саліцилової кислоти (див.) І піразолону (див. Антипірин, Амідопірин, Анальгін, Бутадион), які використовують також як болезаспокійливі і жарознижуючі засоби. Протизапальною дією салицилата натрію, ацетилсаліцилової кислоти (див.), Бутадіону і амідопірину найбільш часто користуються при лікуванні ревматизму, невритів, міозитів, флебітів. Механізм протизапальної дії цих речовин не з'ясований. Висловлювалося припущення, що в результаті їх дії на ЦНС підвищується вихід АКТГ з передньої долі гіпофіза, що в свою чергу веде до посилення секреції гликокортикоидов корою наднирників. Зазначалося також, що ці речовини гальмують інактивацію гликокортикоидов в печінці, у зв'язку з чим підвищується концентрація останніх у крові. Однак за характером дії на обмін речовин саліцилати та похідні піразолону істотно відрізняються від гликокортикоидов, у зв'язку з чим ставиться під сумнів опосередкованість дії саліцилатів та похідних піразолону через систему гіпофіз - кора надниркових залоз. Протизапальну дію саліцилатів та похідних піразолону пояснюють також їх гальмуючим впливом на активність гіалуронідази (див.), Внаслідок чого знижується проникність тканинних мембран. Однак протизапальну дію цих речовин проявляється при таких концентраціях їх у крові, які суттєво не впливають на активність гіалуронідази.
Останнім часом велике значення у формуванні запальної реакції надають брадикинину - поліпептид, який утворюється з глобулінів сироватки крові в результаті якихось ферментативних реакцій, які активуються викликають запалення агентами. Як показали експерименти, брадикінін розширює судини, підвищує проникність капілярів, веде до міграції лейкоцитів і, дратуючи чутливі нервові закінчення, викликає почуття болю. Таким чином, формування запальної реакції, можливо, здійснюється через посередництво брадикініну. Існують дані, згідно з якими саліцилати та похідні піразолону перешкоджають дії брадикініну, а також гальмують його освіту.
Протизапальними, болезаспокійливими та жарознижувальними властивостями володіє також цінхофен (див.), Який застосовують при лікуванні подагри, так як він, крім того, підвищує виділення з сечею сечової кислоти.
В якості протизапальних засобів в останні роки знайшов застосування протималярійний препарат хингамин (див.), Або хлорохин. Ним користуються при лікуванні ревматоїдних артритів, системного червоного вовчака та інших колагенозів. Механізм протизапальної дії хінгаміна невідомий.
До протизапальних засобів здавна відносять також іонізовані препарати кальцію (див.). Протизапальну дію іонів кальцію пояснюють їх ущільнюючим впливом на тканинні мембрани, зокрема на стінки капілярів.
При місцевій дії протизапальний ефект роблять речовини, які звужують судини. З таких речовин найбільше значення мають адреналін (див.), Ефедрин (див.) Та інші симпатоміметичні засоби (див.). Ними користуються при лікуванні запальних захворювань носа та придаткових його пазух, а також при лікуванні кон'юнктивітів. Протизапальний ефект досягається також впливом на запалені тканини речовинами, що захищають чутливі нервові закінчення від дратівливих впливів. При цьому усуваються рефлекси, які підтримують запальний процес. До протизапальних засобів такого типу дії відносяться в'яжучі засоби (див.), А також обволікаючі засоби (див.) І адсорбуючі засоби.