У клімактеричному періоді лікарські діагностичні помилки зустрічаються найбільш часто, у зв'язку з тим що саме в цей період життя жінки починають проявлятися ознаки старіння, які навіть при фізіологічному, а тим більше при патологічному клімактерії несприятливо позначаються на її загальному стані. Нагадаємо, що в період старіння виникають або виявляються захворювання, характерні головним чином для старіючого організму: цукровий діабет, ожиріння, гіпертонічна хвороба, пухлини (доброякісні та злоякісні). Симптоми цих захворювань в початкових стадіях можуть бути схожі з ознаками старіння, патологічного клімактерію, сенільних психозів та ін. Цим головним чином пояснюється складність розпізнавання та диференціальної діагностики захворювань, а отже, і виникнення діагностичних помилок. На нашу думку, діагностичні помилки в літературі висвітлюються недостатньо, особливо це відноситься до тих хворим, яким проводять симптоматичну, а не етіологічно і патогенетично обгрунтовану терапію нерідко протягом багатьох років, що призводить до виникнення нової патології.
Великий внесок у вирішення складної проблеми аналізу причин діагностичних помилок вніс І. І. Бенедиктом (1977). «У процесі діагностики, - пише він, - переломлюються різноманітні сторони і особливості людського життя: вплив соціального середовища, рівень загальних і спеціальних знань, культури, індивідуальні особливості лікаря і хворого». У зв'язку з цим становлення і вдосконалення лікарського мислення є досить складним процесом, при якому неминучі діагностичні помилки, яких повинно ставати все менше і менше в процесі формування лікарського мислення. Немає сумнівів, що число цих помилок повинно бути доведено до мінімуму, що можливо не тільки при підвищенні загального рівня лікарських знань, а й при повсякденній уважною оцінці практичної діяльності лікаря.
Представляється доцільним привести класифікацію причин діагностичних помилок, розроблену І. І. Бенедиктовим (1977).
Причини діагностичних помилок об'єктивного характеру:
1) рівень наукових знань в сучасній медицині-
2) рівень постановки навчання лікарських кадров-
3) ступінь технічної оснащеності лікувальних установ-
4) обсяг практичного навантаження на лікаря
5) місце діяльності лікаря (поліклініка та стаціонар).
Причини діагностичних помилок змішаного характеру:
1) особливість перебігу хвороби (складність діагностики) -
2) недостатність часу для постановки діагнозу (терміновість випадку) -
3) неправильне поводження хворого або родича (приховування причини захворювання, обман) -
4) «швидкий» діагноз по інтуіціі-
5) епідемія «модного» захворювання і лікування-
6) навіювання діагнозу авторітетом-
7) переоцінка лабораторних даних-
8) дефекти організації консультацій-
9) загальна методологічна непідготовленість.
Причини діагностичних помилок суб'єктивного характеру:
1) тип вищої нервової діяльності-
2) тип пам'яті (склад розуму) -
3) професійна науково-практична подготовка-
4) індивідуальна науково-практична подготовка-
5) несамокритична оцінка дій.
З наведеної класифікації ми вважаємо можливим звернути особливу увагу на наступне. За останні десятиліття спостерігається неухильна тенденція до вузької спеціалізації лікарів при недостатній загальнолікарської підготовці. Останнє є нерідко причиною діагностичних помилок, які в свою чергу призводять до незворотних наслідків. Значний відсоток помилок пов'язаний з низькою кваліфікацією лікаря і недостатньою технічною оснащеністю лікувальних установ (ультразвукова апаратура, кольпоскоп, рентгенівська апаратура і т. Д.). Велике значення має висока зайнятість лікаря, яка не дає можливості ретельно проаналізувати історію хвороби.