Первинна профілактика пияцтва і алкоголізму має також і ряд специфічних напрямків. Найважливіше з них - обмеження доступності алкоголю. Величина суми різноманітних наслідків вживання алкоголю прямо корелює з рівнем його виробництва. Тому привабливим виглядає просте і, здавалося б, радикальне рішення - заборона на виробництво і продаж алкоголю. На перший погляд ця міра повинна вирішити всі проблеми. Насправді справи йдуть інакше.
На думку експертів ВООЗ (Хроніка ВООЗ, 1983), там, де негативне ставлення до споживання алкоголю носить давній історичний характер, наприклад в Індії і мусульманських громадах, продовження політики заборони спиртних напоїв може бути цілком виправданим. Вживання алкоголю зведено до мінімуму, але існує проблема наркоманії.
Однак у більшості регіонів зусилля, спрямовані на повну заборону алкоголю, з плином часу виявлялися безуспішними. Заборони, яким не передувала тривала підготовча робота, що не забезпечувалися потужної ідеологічної підтримкою, не супроводжувалися перебудовою на соціально-та індивідуально-психологічному рівнях, зазнавали краху. І сьогодні з цим негативним досвідом не можна не рахуватися. Відмова від алкоголю повинен бути природним наслідком повсякденної практики, потреби і способу життя людей. Суспільство має бути підведено до можливості повністю обходитися в побуті без будь-яких психотропних засобів. Люди повинні самі відмовитися від вживання алкоголю.
І тим не менше необхідність обмеження доступності алкоголю не викликає сумнівів. Насамперед тому, що широка безконтрольна доступність алкоголю є одним з факторів, які сприяють залученню населення до спиртних напоїв. Скорочення виробництва та продажу спиртного має бути обгрунтованим як за темпами, так і за обсягом.
Слід зазначити, що рішуче скорочення в СРСР виробництва і торгівлі спиртними напоями (так, за 1986 продаж алкогольних напоїв у країні зменшилася порівняно з 1985 на 37%) у поєднанні з іншими протиалкогольні заходами дало відчутний позитивний ефект. Але складається враження, що зрушення відбуваються за рахунок використання найближчих резервів - різко скоротилося споживання алкоголю молоддю, а також найбільш свідомої (і, мабуть, найбільш здоровою) частиною суспільства. Більш глибокі перебудови, що визначають ставлення суспільства до алкоголю, ще належить здійснити.
Практично вже сьогодні прийняті необхідні рішення для ізоляції від алкоголю всього молодіжного контингенту. До 21 року підвищено віковий ценз, який дає право на придбання спиртного. Радянське кримінальне та адміністративне законодавство істотно посилило відповідальність за втягнення неповнолітніх у пияцтво. Встановлено порядок накладення стягнень на батьків, які допускають появу власних дітей в нетверезому вигляді. У даному напрямку значно активізувалися комсомол, інші громадські організації. Але при цьому не можна забувати, що стосовно молоді в більшій мірі, ніж щодо інших вікових груп, необхідний комплекс конструктивних заходів, що доповнюють заборону і покарання.
Доступність алкоголю обмежується й іншим шляхом: скорочується кількість місць продажу і час продажу алкоголю, що торгують спиртним магазини виводяться з певних зон (виробництво, торгівля, відпочинок). В деякій мірі доступність алкоголю обмежується і підвищенням цін на алкогольні напої.
В цілому обгрунтована політика обмеження доступності алкоголю необхідна, так як вона підштовхує широкі маси до усвідомлення необхідності перебудови свого ставлення до алкоголю.