Волюметричний витратомір (рис. 21) являє собою простий пристрій, що складається з двох циліндрів (1, 2), з'єднаних між собою двома трубками (3, 4). Процедура визначення об'ємної швидкості кровотоку за допомогою цього приладу полягає в наступному. Після встановлення нульової лінії за допомогою трубки (5) трубка (3) пережимається. Кров від тварини надходить в циліндр (1), а з циліндра (2) - в периферичний кінець судини (7). Швидкість кровотоку визначається за часом заповнення циліндра (1), обсяг якого відомий. Після вимірювання затискач з трубки (3) знімається. Перевагою справжнього приладу є можливість зберігати безперебійне кровопостачання органу протягом усього досвіду. Обсяг циліндрів (1) і (2) підбирають з урахуванням швидкості течії крові по різних судинах - для ворітної вени кішок він дорівнює 20 мл-для стегнової артерії - 30 мл.
Рис. 21. Схема пристрою Волюметричне реометра (по Leonard, 1962).
1 - вимірювальний резервуар- 2 - приймальний резервуар- 3 - сполучна трубка- 4 - обхідна трубка- 5 - трубка для сполучення з атмосферою при встановленні нульової лінії- 6-7 - поліетиленові катетери, що з'єднують прилад з кровоносною судиною (8).
Об'ємна швидкість кровотоку (q) розраховується за формулою:
(4.4)
де: t - час заповнення циліндра (в с) - V - об'єм реометра (в мл).
Перевагою розглянутих витратомірів є мінімальне внутрішній опір кровотоку, але вони, однак, не можуть реєструвати пульсуючі зміни швидкості потоку. Крім того, застосування цих Потокоміри вимагає перетину судин, що не завжди узгоджується із завданням експерименту.
Зазначених недоліків позбавлені електромагнітні та ультразвукові витратоміри.