При патологічних станах допомогою кашельних рухів виводиться секрет дихальних шляхів, званий мокротою. Її аналіз являє собою недорогий і широко поширений метод для діагностики та передбачення патологічних змін дихальних шляхів і легенів. Дослідження являє собою вивчення мокротиння візуальними засобами, визначення складу і загальних її властивостей (запах, колір, кількість і т.д.), а так само дослідження за допомогою мікроскопа.
Аналіз мокротиння загальний призначається хворим затяжним бронхітом, бронхіальною астмою, або страждають тривалим кашлем неясного походження. Найчастіше дослідження мокротиння є первинним і початковим, надалі повторюючись для уточнення специфічних деталей.
Підготовка до дослідження і його проведення
Для загального аналізу мокротиння вранці, перед сніданком, хворий полоще ротоглотку, видаляючи скупчилася слину і слиз з носа, потім, зробивши глибокий вдих, протяжно відкашлюється, спльовуючи отриману мокроту в заздалегідь підготовлену чисту ємність, закриваючи потім її кришкою. У разі недостатнього виділення мокротиння, процедура повторюється. Зібраний матеріал повинен бути чистим, у ньому не повинно бути присутнім слини або секрету носоглотки, тому важливо ретельно проводити промивання носоглотки.
Отримані зразки мокротиння доставляють в лабораторію, де проводиться оцінка характеристик її складу - гнійна, кровянистая, слизова і т.д., з можливістю змішаних типів. Помічається її кількість, колір і запах. При відстоюванні відбувається розшарування мокротиння на кілька шарів, залежно від процесу - на три при гнильному, і на два - при гнійному. «На око» виявляються можливі включення - шматочки тканини, личинки, чужорідні тіла та ін. При необхідності використовується збільшувальне скло. Після цього зразок наносять на предметне скло, піддаючи мікроскопії. На цьому етапі можливе виявлення клітин епітелію, волокон і тканин пухлини, лейкоцитів, еритроцитів, макрофагів і різних утворень.
Загальноклінічний аналіз харкотиння на увазі собою дослідження основних характеристик мокротиння за допомогою зору або нюху, у виняткових випадках - дотику, якщо інші методи недоступни- дослідження матеріалу за допомогою збільшувальних стекол і мікроскопів.
Розшифровка аналізу мокротиння
| Показник | Значення | Особливості |
|---|
| Кількість | Обсяг за добу | Великий при кавернозному туберкульозі, легеневій абсцесі, гангрені легені, бронхоектазів |
| Запах | - | Смердючий при гнильному запаленні |
| Характер | Склад | Серозний при набряку легкого- слизовий при бронхіальній астмі, гострому бронхіте- серозно-гнійний або гнійний при пухлинах, бронхіті, бронхоектазах, абсцесі легкого- гнильний при гангрені легкого- кров'янистий при мітральному стенозі, крупозноїпневмонії, пухлинах бронхів, туберкульозі |
| Шаруватість | Розшарування при відстоюванні | Три шару при гнильних процесах, два шари при гнійних |
| Макроскопічні включення | Видимі на око включення | Шматочки тканини при пухлинному процесі, туберкульозі, абсцесах легенів, бронхоектазах- гнійні пробки при гнильних процесах, тонзиліті- личинки аскарид, сколекси ехінококка- чужорідні тіла |
| Мікроскопічні включення | Включення, видимі при мікроскопії | Гнійні пробки Дітріха (при гнильних процесах) - лінзи Коха (при туберкульозі) - спіралі Куршмана (при бронхіальній астмі), кристали Шарко-Лейдена (при алергічних і гельмінтозних процесах) - личинки і фрагменти гельмінтів (внаслідок аскаридоза, парагонімоза, стронгилоидоза, ехінококозу) - еластичні волокна (при розпаді легеневої тканини) - велика кількість нейтрофільних лейкоцитів (при гнійних процесах) - еозинофіли (при алергіях і гельминтозах) - еритроцити (при пухлинах, туберкульозі тощо.) - атипові клітини (при пухлинах) - друзи актиноміцетів (при актиномикозе) - альвеолярні макрофаги (при вдиханні пилу) |