Півстоліття тому в Росії був знаменитий професор, який прославився тим, що все своє життя присвятив вивченню лунатизму і в лікуванні його вважався незаперечним авторитетом. До нього приїжджали хворі сновиди іноді за десять тисяч верст.
Він радив завжди захоплювати хворобу на самому початку і зазвичай рекомендував стлать біля ліжка сновиди сильно намочений килим. Як тільки сновида наступить на мокрий килим і відчує воду, він негайно прокидається, знову лягає на ліжко і засинає.
Якщо лунатик захворів вже давно, то мокрого килима біля його ліжка вже недостатньо (хоча мокрий килим, тим не менш, завжди повинен бути постелений біля ліжка сновиди). При застарілої хвороби професор наказував хворому лягати спати в кімнаті, де всі вікна закриті і де біля вхідних дверей зсередини і зовні її налитий невеликий шар води, покритий якимось чорним покривалом, переважно рідкісним чорним ситцем, але покритий так, щоб ситець не торкався поверхні води. Хворий наступить на ситець, відразу ж відчує воду і прокинеться.