Стафілококи вивчені давно (Л, Пастер 1879, О. Розенбах 1884). Під мікроскопом стафілококи мають вигляд скупчень кульок у вигляді грон винограду золотистого або лимонного кольору.
Між патогенними (здатними викликати захворювання) і непатогенними стафілококами існує цілий ряд перехідних ступенів. Важливо відзначити, що спостерігаються в останні роки значні зміни біологічних властивостей стафілококів під впливом антибактеріальних препаратів ускладнюють диференціацію патогенних від непатогенних мікробів, причому непатогенні штами можуть стати патогенними.
Спостереження вітчизняних і зарубіжних авторів показали, що процес придбання мікробами стійкості до антибіотиків супроводжується значними змінами їх морфології та фізіології.
Інфекційний процес, викликаний резистентними стафілококами, протікає значно важче, ніж захворювання, обумовлені чутливими до антибіотиків штамами. Антибіотикорезистентні стафілококи довше затримуються у внутрішніх органах і можуть викликати тривалий важко протікає процес.
В останні десятиліття в країнах Західної Європи та США описано велике число спалахів стафілококових інфекцій в лікувальних установах з ураженням більшості знаходилися там хворих.
Вільямс Р. в 1959 р повідомив про 32 стафілококових епідеміях в пологових будинках та 75 спалахах в хірургічних відділеннях. У повідомленні служби громадської охорони здоров'я Англії за 1965 дано аналіз стафілококових епідемій в 21 терапевтичному відділенні. В інфекційних відділеннях заражається до 35%, в терапевтичних - 33%, в хірургічних - 30%, в дитячих - 22% всіх хворих. Зараження найчастіше відбувається від носіїв.
У відділеннях, де систематично проводиться антибіотикотерапія, відсоток носіїв стійких до антибіотиків стафілококів, а отже, і число інфікованих пацієнтів значно вище.
Тривалість перебування в стаціонарі - важливий фактор, який зумовлює інфікування. У хворих після перебування в хірургічних клініках стафілокок виявлявся вдвічі частіше, ніж при вступі. У більшості захворювання виникає у лікарні, у деяких після виписки, причому іноді виписані з лікарень заражають будинку стафілококової інфекції оточуючих. В Англії, за повідомленням М. Барбер на II Міжнародному Конгресі інфекціоністів, дитячі лікарні стали вогнищами пеніцілліноустойчівих штамів стафілокока.
Нерідко в пологових будинках спостерігаються епідемічні спалахи зі значною захворюваністю новонароджених і дуже високою смертністю. Це приймає такий загрозливий характер, що деякі зарубіжні автори навіть пропонують відмовитися від пологових будинків та приймати пологи на дому.
Зараження, як правило, відбувається від здорових носіїв стафілокока, відсоток яких серед медичних працівників іноді досягає 70%. Основним резервуаром патогенного стафілокока у носіїв є порожнину носа.
Механізм розвитку стафілококових захворювань вельми складний. Це зумовлено, по-перше, надзвичайною різноманітністю біологічних особливостей збудника (ступінь вірулентності, токсикогенних, ферментативні здібності), і, по-друге, характером захисних реакцій організму людини (вироблення антитіл, клітинні реакції, сенсибілізація і зміна реактивності організму). Необхідно підкреслити, що в зміненому під впливом антибіотикотерапії організмі надзвичайно змінюються як імунобіологічні реакції хворого, так і різноманітні реакції мікробів.