Сечокислий діатез на відміну від подагри не є захворюванням власне пуринового обміну, бо утворення в організмі сечової кислоти і виведення її солей при цьому не порушені. Захворювання характеризується тим, що виділяються з сечею в нормальних (або навіть зменшених) кількостях солі сечової кислоти випадають в осад унаслідок змін колоїдних властивостей сечі, особливо при кислій реакції її. У більш важких випадках уратурія ускладнюється утворенням сечокислих каменів.
Незважаючи на особливості патогенезу мочекислого діатезу, основні принципи лікування цього захворювання, у тому числі і метод внутрішнього прийому мінеральних вод, аналогічні тим, які рекомендуються при подагрі, оскільки зменшення в організмі сечової кислоти і ощелачіваніе сечі мають важливе значення при обох патологічних станах.