Вчені стверджують, що діти, навіть дуже маленькі, здатні усвідомити спіткало сім'ю горе - просто сприйняття втрати у дітей різного віку різне і мало схожа на реакцію дорослого.
Зигмунд Фрейд вважав, що маленькі діти не здатні сумувати й оплакувати померлих: «Смерть дітям незрозуміла». На його думку, тільки вже в юності, в старшому підлітковому віці, розвиток людини досягає такого рівня, що він здатний випробувати справжню і глибоку печаль.
Проте в недавно виданій книжці, яка основана на широких дослідженнях, проведених науковими співробітниками Нью-Йоркського ракового центру наводиться зовсім інша, ніж у Фрейда, точка зору.
Діти різного віку значно відрізняються в тому, як вони відновлюють своє психічну рівновагу після смерті батька чи матері. Це так само залежить від тяжкості та тривалості хвороби, що передувала смерті. Найважче зрозуміти незворотність смерті дошкільнятам, навіть якщо їх намагалися готувати до цього задовго до трагедії.
Важливіше те, що при правильній психологічної допомоги більшість дітей, які перенесли втрату близької людини, здатні оговтатися від горя і продовжувати життя без серйозних психологічних проблем.
У суспільстві превалюють два підходи до проблеми. Одні вважають, що дітей з їх тендітної психікою треба всіляко оберігати від усвідомлення втрати, а інші, навпаки, вважають, що у дітей досить гнучка психіка і дитина повинна сама впоратися з горем - пристосуватися до обставин.
Дослідники прийшли до висновку, що дитина, переживаючи горе, пізнає життя, стає дорослішою і справляється з бідою, особливо, якщо поруч з ним в цей час розумні дорослі.