Епіспадія - вроджена ущелина верхньої стінки сечівника.
У чоловіків розрізняють: головчатую епіспадію - розщеплення в області голівки статевого члена- пенального епіспадію - розщеплення до члено-лобкового угла- члено-лобковую епіспадію - розщеплення до зовнішнього сфінктера сечового міхура-тотальну епіспадію - повне розщеплення сечівника і переднього сегмента сфінктера сечового міхура.
Епіспадія зустрічається значно рідше гипоспадии (див.), Легкі форми - рідше, ніж тяжелие- у чоловіків епіспадія спостерігається частіше, ніж у жінок.
У жінок розрізняють 3 форми епіспадії: 1) сечівник розщеплений в області його зовнішнього отвору, клітор розташований нижче сечовипускального каналу- 2) розщеплення сечівника до сфінктера- 3) сечівник розщеплений до сечового міхура, зовнішній отвір має вигляд широкої воронки, через яку може випинатися слизова оболонка міхура.
Клінічна картина залежить від ступеня епіспадії. Лікування оперативне, спрямоване на створення сечовипускального каналу і його сфінктера. Дітей доцільніше оперувати у віці 5-8 років.
Епіспадія (epispadia, від грец. Epi - над і spadon - щілина) - вроджена ущелина верхньої стінки сечівника на різному протязі.
У чоловіків розрізняють головчатую епіспадію (epispadia glandis) - розщеплення в області головкі- пенального епіспадію (epispadia penis) - сечовипускальний канал розщеплений до члено-лобкового угла- члено-лобковую (epispadia subsymphysealis) - розщеплення до зовнішнього сфінктера міхура-тотальну епіспадію (epispadia totalis ) - повне розщеплення сечівника і переднього сегмента сфінктера сечового міхура.
Епіспадія зустрічається значно рідше гипоспадии (див.), Легкі форми зустрічаються рідше, ніж важкі, чоловіки хворіють частіше за жінок.
При всіх формах епіспадії дистальнее зовнішнього отвору сечовипускального каналу є уретральна борозна, покрита слизової, крайня плоть розщеплена, при важких формах статевий член недорозвинений і викривлений догори, у більшості хворих є розбіжність лобкових кісток.
У жінок в залежності від ступеня розщеплення сечівника хвороба зустрічається у трьох видах: epispadia clitoridis - канал розщеплений в області його зовнішнього отвору, клітор розташований нижче сечовипускального каналу- epispadia subsymphysealis - розщеплення до сфінктера- epispadia totalis - сечовипускальний канал розщеплений до сечового міхура, зовнішнє отвір має вигляд широкої воронки, через яку може випинатися слизова оболонка міхура.
Епіспадія часто поєднується у чоловіків з крипторхізм, грижами, атонією сфінктера прямої кишки, у жінок - з ослабленням тазового дна, випаданням стінок піхви і матки.
Клінічна картина залежить від ступеня епіспадії.
При легких ступенях хворі скаржаться на розбризкування струменя сечі, попадання її на білизну і навколишні ділянки тіла-статеві зносини і запліднення утруднені, але можливі. При члено-лобкової і тотальної епіспадії відзначається часткове або повне нетримання сечі, що викликає мацерацию шкіри мошонки, стегон, у жінок - статевих органів-постійний запах сечі робить цих хворих нетерпимими в суспільстві. Статеві зносини у чоловіків неможливі з огляду на різке викривлення і ротації статевого члена, пов'язаних з розбіжністю ніжок кавернозних тел.
Оперативне лікування має на меті створення сечівника і сфінктера сечового міхура. Доцільніше оперувати дітей 5-8 років.
Найбільш простий метод створення сечівника полягає в наступному: із слизової уретральної борозни з облямівкою зовнішнього отвору каналу викроюють поздовжній клапоть шириною 1,5-2 см (рис. 1), з якого на трубці формують сечівник (рис. 2). Бічні клапті зшивають над каналом в поздовжньому напрямку (рис. 3). В якості шовного матеріалу застосовують інертні нитки з лавсану або капрону.
Рис. 1 - 4. Пластика сечівника і сфінктера сечового міхура. Рис. 1-3. Пластика сечівника при головчатой, пенального і члено-лобкової епіспадії. Рис. 1, Схема викроювання клаптя із слизової оболонки уретральної борозни з облямівкою зовнішнього отвору сечовипускального каналу. Рис. 2. З клаптя сформована уретральна трубка, бічні клапті шкіри отсепарованно. Рис. 3. Над сформованим сечівником зшивають кавернозні тіла і шкіру. Рис. 4-7. Пластика сфінктера сечового міхура і сечовипускального каналу. Рис. 4. Сечовий міхур і сечівник вскрити- лобкові кістки разведени- із слизової оболонки викроєний лоскут- демукозація бічних трикутних клаптів для формування шийки сечового міхура і сфінктера. Рис. 5. Сечівник сформірован- стрілки вказують напрямок переміщення демукозірованних клаптів. Рис. 6. Схема створення шийки сечового міхура, дуплікатура демукозірованних прішєєчних клаптів. Рис. 7. Зміцнення шийки сечового міхура поруч розташованими тканинами, зближення ніжок кавернозних тіл над сечівником, пластика сечівника і закриття його тканинами (внизу зліва - схема зближення кавернозних тіл над сечівником).