Уреаплазма постійно викликає питання не тільки у гінекологів, а й у пацієнтів: лікувати її чи ні, використовувати антибіотики або не використовувати? Разом з лікарем-гінекологом Наталією Цой ми розібралися, коли уреаплазма небезпечна для здоров'я і чому вона вважається умовно-патогенної?
Що являє собою уреаплазма
Уреаплазма - це особливий мікроорганізм, здатний викликати запалення нижніх відділів сечостатевої системи. За рахунок своїх властивостей і особливостей уреаплазма займає місце між вірусами і одноклітинними мікроорганізмами: у неї немає ДНК та клітинної оболонки. Медикам відомі 14 серотипів уреаплазм, розділених на два биовара: біовар Parvo - складається з чотирьох серотипів (1, 3, 6 і 14) і біовар Т-960 (U.urealyticum) - містить решту 10 серотипів. У людини можуть з'явитися відразу кілька різних серотипів. Останнім часом активно вивчається роль різних серотипів на розвиток інфекції. Є дані про те, що розвиток хронічних патологічних станів викликає в основному біовар U.urealyticum, хоча це не точно.
Патогенна або умовно-патогенна?
З 1986 року Т-960 то вносять, то прибирають з переліку інфекцій, який передаються статевим шляхом. Це пов'язано з тим, що до цих пір немає єдиної думки вчених щодо патогенності (здатність мікроорганізму провокувати запалення) уреаплазми. У Росії уреаплазмоз з 1998 року стали зараховувати до статевих інфекцій, проте після введення «Міжнародної класифікації захворювання Х перегляду» його виключили з переліку захворювань, що передаються статевим шляхом. Сьогодні уреаплазмоз вважається запальним процесом, що протікає в сечостатевих органах, коли при лабораторному обстеженні виявляється U.urealyticum і не виявляються інші патогенні мікроорганізми, що викликають це запалення. У представників сильної статі - це уретрити і простатити, а у жінок - цистити, уретрити, вагініти і ендоцервіцити.
Лікар-гінеколог Наталія Цой пояснює, що уреаплазма є умовно-патогенним мікробом, тобто в одних умовах він може бути нейтральний і безпечний для організму, а в інших може стати патогенним і привести до розвитку запалення. Зараження здійснюється статевим шляхом. Також інфекція передається при пологах і іноді побутовим шляхом.
Діагностика уреаплазми
Сьогодні використовуються декілька найбільш поширених методів:
- полімеразна ланцюгова реакція - ПЛР
- пошук специфічних антитіл у крові-
- культуральний спосіб (висівання мікроорганізмів і їх вирощування в штучному живильному середовищі).
Лікувати чи ні?
Думки медиків щодо цього питання теж розходяться. Одні вважають, що це необхідно, а інші відмовляються відносити уреаплазму до винуватців запалень. Так як умовно уреаплазма патогенна, треба визначити, патогенна вона в тому чи іншому випадку, перш ніж починати певне лікування.
Якщо ж у одного або обох партнерів скарги присутні, під час обстеження виявлено наявність запального процесу, якщо планується вагітність або яка-небудь пластична операція на піхву, сечовому міхурі або шийці матки, а також у разі бажання скористатися внутрішньоматковим контрацептивом (ВМС), лікування слід провести обом партнерам.
Якщо у партнерів немає скарг і при огляді у них не знайдено запалень, пара не збирається в найближчому майбутньому заводити дитину, і при цьому раніше уреаплазма ними вже лікувалася і може навіть не один раз, то призначати лікування безглуздо. Якщо у когось з партнерів або відразу у двох є скарги, а при обстеженні виявлено запальний процес, якщо планується заклад дитини або пластична операція на сечовому міхурі, піхві або шийці матки, а також якщо є бажання використовувати внутрішньоматкові контрацептиви, лікування краще пройти обом партнерам.
Уреаплазма і вагітність
При вагітності з'являються сприятливі умови для розвитку уреаплазми. Це обумовлено погіршенням імунітету і гормональною перебудовою. Тому треба пройти щадний курс лікування медикаментами, дозволеними до використання, бажано на терміні в 24-28 тижнів. Але якщо є ознаки внутрішньоутробної інфекції або наявність ІЦН (нездатність тримати плід в маткової порожнини), коли з метою запобігання викидня треба накладати на шийку матки шви, лікування можна проходити на більш ранніх термінах вагітності.