Медичній науці відомо безліч різних хвороб хребта, але однією з найбільш частих є саме остеохондроз - дегенеративно-дистрофічні захворювання, що вражає міжхребцеві диски, суглобові поверхні суміжних хребців і зв'язковий апарат хребта. За поширеністю остеохондроз може бути обмеженим (локалізуватися в одному відділі хребта - шийному, грудному, поперековому або крижовому) і поширеним (вражати 2 і більше відділів одночасно). Частіше за інших в патологічний процес втягується поперекова область хребта (близько 50% всіх випадків захворювання), тому в даній статті піде мова саме про поперековому остеохондрозі.Зміст
1 Чому виникає і як розвивається остеохондроз2 Симптоми поперекового остеохондрозу3 Діагностика4 Лікування5 ПрофілактикаЧому виникає і як розвивається остеохондроз
Вчені досі не можуть дати однозначну відповідь на питання «Що є причиною захворювання?». Ймовірно, остеохондроз поперекового відділу хребта виникає в результаті взаємодії таких чинників:
- спадковість (ймовірність захворіти особам, чиї батьки страждають цим захворюванням, наближається до 60%);
- інші хронічні захворювання опорно-рухового апарату (нестабільність сегментів, сколіоз, плоскостопість);
- травми хребетного стовпа;
- професії, пов'язані з підвищеними навантаженнями на спину (офісні працівники, вантажники, водії);
- малорухливий спосіб життя;
- слабкий м'язовий корсет;
- підйом вантажів з положення в нахилі;
- зайва вага;
- Куріння-хронічні емоційні перевантаження;
- переохолодження.
Тривалий вплив вищезгаданих чинників запускає розвиток дегенеративно-дистрофічних процесів:
- відбувається зневоднення міжхребцевих дисків, через що вони стають більш щільними, стоншуються, стають крихкими і негнучкими;
- через розриви і тріщини, що з'являються на міжхребцевих дисках, назовні потрапляє речовина, в нормі знаходиться всередині них;
- компенсаторно по периферії хребців розростається кісткова тканина - з'являються остеофіти.
Наслідком цих змін стає зниження амортизуючої функції хребта, обмеження рухливості в ураженому відділі, формування випинань дисків і міжхребцевих гриж. Остеофіти здавлюють судини і корінці спинномозкових нервів, що призводить до виникнення больового синдрому і порушення функції певних областей нашого тіла.
Симптоми поперекового остеохондрозу
Ні для кого не секрет, що найчастішим проявом поперекового остеохондрозу є біль в області попереку. Вона може бути різного ступеня інтенсивності - від хронічної ниючий до гострої стріляє. Спочатку біль з'являється тільки після тривалого перебування в незручній позі, після фізичної перевтоми, а на більш пізніх стадіях хвороби стає постійною, виснажливої.
Біль може посилюватися при різких рухах, чханні, кашлі, віддавати в сідниці, зовнішні поверхні стегон і гомілок.
В окремих випадках, коли відбувається защемлення корінців спинномозкових нервів, порушуються функції тазових органів, що проявляється розладами актів сечовипускання і дефекації.
Іншими проявами остеохондрозу поперекового відділу хребта є:
- обмеження рухів у хребті;
- мерзлякуватість стоп;
- відчуття поколювання, повзання мурашок в ногах;
- порушення чутливості в області сідниць і нижніх кінцівок аж до стопи;
- лущення, сухість шкіри нижніх кінцівок.
Основними клінічними синдромами остеохондрозу є:
- люмбалгия - хронічна неінтенсивним біль, що виникає поступово після фізичного перенапруження або тривалого перебування в незручній позі;
- люмбоишиалгия - біль у попереку, що іррадіює в одну або обидві нижні кінцівки в поєднанні з вегетативними, судинними, нейротрофическими або м'язовими симптомами (слабістю м'язів, пітливістю нижніх кінцівок, сухістю шкіри);
- люмбаго - раптовий «простріл» в попереку, що виникає після підйому тяжкості або незручного руху;
- радикуліт, або корінцевий синдром, - біль у поєднанні з руховими або чутливими порушеннями в ураженій області;
- радикулоішемія - грубі порушення рухових і чутливих функцій уражених нервів і артерій на тлі неінтенсивних болів.
Діагностика
Припустити діагноз остеохондрозу поперекового відділу хребта лікар зможе на підставі пред'являються пацієнтом скарг, анамнезу захворювання, даних об'єктивного огляду (особлива увага приділяється обстеженню хребта). З метою уточнення діагнозу використовуються:
- рентгенографія поперекового відділу хребта в двох (прямий і бічний) проекціях;
- Комп'ютерна томографія;
- магнітно-резонансна томографія.
Лікування
Лікування остеохондрозу - процес тривалий, і результат його залежить від взаємодії між лікарем і пацієнтом, а також від терпіння, сумлінності, відповідального підходу останнього до терапії.
У період гострої фази захворювання хворому необхідно повністю виключити навантаження на поперековий відділ хребта, тому йому будуть дані рекомендації дотримуватися постільного режиму.
Другим обов'язковим компонентом лікування є препарати, що знімають запалення і надають знеболюючий ефект - НПЗЗ (Мелоксикам, Рофекоксиб, Диклофенак та інші). Ліки даної групи приймаються коротким курсом (5-7-10 днів), їх з обережністю призначають особам, які страждають хворобами шлунка.
Щоб уникнути негативного впливу НПЗЗ на шлунково-кишковий тракт, на період їх прийому хворим також призначаються інгібітори протонної помпи (Омепразол, Рамепразол).
Препарати з групи міорелаксантів (Мідокалм) ефективно знімуть спазм паравертебральних м'язів, що зменшить біль.
Вітаміни групи В поліпшать обмінні процеси в нервах, що відновить їх функцію.
Хондропротектори - препарати, що покращують обмін речовин в суглобовому хрящі, що живлять його - рекомендується приймати всім особам з хворобами кістково-суглобового апарату. Зазвичай призначаються безперервними курсами по 2-3 місяці, повторювати які необхідно 2 рази на рік.
Коли симптоми гострої стадії хвороби регресують, можливе використання наступних методів лікування:
- масаж - покращує кровотік, знімає м'язову напругу, зменшує біль, має загальнозміцнювальну дію;
- фізіотерапія (магнітотерапія, УЗ);
- лікувальна фізкультура - комплекс вправ, спрямованих на корекцію постави, зміцнення м'язового корсету);
- рефлексотерапія;
- мануальна терапія (з метою збільшення обсягу рухів у суглобах хребта, корекції постави, зняття болю);
- витягування хребта (відновлення правильної його фірми, збільшення відстані між хребцями).
В окремих випадках, коли перераховані вище методи не дають бажаного ефекту, хворому показано хірургічне лікування.
Профілактика
Попередити розвиток остеохондрозу хребта можна, виключивши фактори, що провокують дане захворювання:
- своєчасно лікувати порушення в області хребта;
- попереджати травматизацію;
- обмежувати навантаження на спину;
- не піднімати тяжкості;
- спати на ортопедичному матраці;
- зміцнювати м'язи спини;
- вести активний спосіб життя;
- уникати тривалого перебування в незручній позі;
- уникати стресів;
- виключити переохолодження;
- відмовитися від куріння;
- знизити масу тіла.
На закінчення варто сказати, що остеохондроз - це своєрідне відображення неправильного способу життя людини. Рання діагностика цього захворювання, своєчасне лікування та дотримання заходів профілактики допоможуть хворому уникнути безлічі неприємних станів у майбутньому.