Інфекційний мононуклеоз (хвороба Філатова) - хвороба, асоційована з вірусом Епштейна-Барр, що відноситься до групи вірусів герпесу. Захворювання поширене на всіх континентах. Найчастіше хворіють підлітки 14-18 років, випадки захворювання серед людей старше 40 років виявляються вкрай рідко, але у ВІЛ-інфікованих активація латентної інфекції може виникнути в будь-якому віці. При зараженні в дитячому віці симптоми первинної інфекції дуже схожі на ознаки респіраторного захворювання, у дорослих первинне інфікування взагалі може не давати ніяких симптомів. До 35 років в крові у більшості людей виявляються антитіла до вірусу хвороби Філатова.
Шлях передачі інфекції - повітряно-крапельний, часто вірус виявляється в слині, тому можливе зараження і контактним шляхом через брудні руки, поцілунки і предмети побуту. Реєструються випадки зараження інфекційним мононуклеозом під час пологів і при переливанні крові.
Симптоми інфекційного мононуклеозу
Інкубаційний період захворювання не має чітких меж і може триває від 5 днів до 1,5 місяців. Іноді гострого періоду передує продромальний, що має загальну симптоматику. У таких випадках хвороба розвивається поступово. Кілька днів у хворого може спостерігатися субфебрильна температура тіла, слабкість, закладеність носа, гіперемія слизової оболонки горла. Такі ознаки найчастіше розцінюються, як прояви звичайної застуди.
У деяких випадках захворювання починається гострого з різкого підйому температури тіла, хворі скаржаться на сильний головний біль, підвищене потовиділення, ломоту в суглобах, біль у горлі при ковтанні.
В кінці першого тижня починається період розпалу захворювання, самопочуття хворих різко погіршується. Для інфекційного мононуклеозу характерні такі клінічні симптоми, як сильна інтоксикація, ураження зіва, збільшення лімфатичних вузлів, печінки і селезінки.
Поразка ротоглотки проявляється у вигляді розвитку ангіни, найчастіше катаральної або виразково-некротичної. При цьому гіперемія (почервоніння) задньої стінки глотки яскраво виражена, на мигдалинах виникають жовтуваті, пухкі, легко знімаються нальоти. Крім цього може з'явитися закладеність носа, утруднення носового дихання.
У перші ж дні захворювання у хворих розвивається лімфаденопатія. Збільшення лімфатичних вузлів відзначається в усіх областях, які доступні огляду, характерна симетричність поразки. Найбільш часто при хворобі Філатова уражаються потиличні, підщелепні і задньоийні лімфовузли. При пальпації вони зазвичай безболісні, щільні і рухливі, а розмір вузлів може варіювати від горошини до волоського горіха.
У більшості випадків в період розпалу хвороби у пацієнтів відзначається збільшення печінки та селезінки. У важких випадках може розвинутися жовтяниця, а також диспепсичні явища (нудота, зниження апетиту).
У рідкісних випадках на шкірі у хворих на інфекційний мононуклеоз може з'явитися плямисто-папульозний висип, яка не має чіткої локалізації і не супроводжується свербінням, яка безслідно зникає самостійно.
Період розпалу захворювання триває 2-3 тижні, а потім настає період одужання. Самопочуття хворих поліпшується, поступово зникають ознаки захворювання. Спочатку проходить ангіна, нормалізуються розміри печінки та селезінки. Дещо пізніше стають нормальними розміри лімфатичних вузлів. Незважаючи на поліпшення стану, температура тіла може зберігатися підвищеної до 38С ще кілька тижнів.
Перебіг інфекційного мононуклеозу може бути тривалим, періоди загострення захворювання змінюються періодами ремісії, через що загальна тривалість хвороби може становити 1,5 року.
Слід зазначити, що перебіг захворювання у дорослих і дітей дещо відрізняється. У дорослих хвороба Філатова найчастіше починається з продромального періоду, ураження лімфатичних вузлів і мигдалин може бути виражене слабо. При цьому у дорослих частіше відбувається значне збільшення печінки з розвитком жовтяниці. У дітей інфекційний мононуклеоз зазвичай починається гостро, в клінічній картині захворювання переважають ангіна та лімфаденопатія.
Лікування інфекційного мононуклеозу
Специфічне лікування цього захворювання не розроблено. Хворі з легкою та середньою тяжкістю перебігу хвороби можуть лікуватися в домашніх умовах. Рекомендується дотримуватися постільного режиму, але це не обов'язково у разі задовільно самопочуття хворого. Дієта хворих повинна бути збалансованою і виключати смажене, жирне і гостре.
Медикаментозна терапія спрямована на зняття симптомів захворювання.
Дезінтоксикаційна терапія необхідна для зменшення симптомів інтоксикації організму. При неважких формах захворювання достатньо рясного пиття, а в більш важких випадках показані внутрішньовенні інфузії.
Місцеве лікування ангіни проводиться шляхом полоскання ротоглотки розчинами антисептиків (Мірамістин, Хлоргексидин), відварами трав, які мають протизапальну дію (ромашка).
Вітамінотерапія має загальнозміцнювальну дію на організм.
Антибактеріальна терапія призначається лікарем тільки у разі приєднання бактеріальних ускладнень.
Профілактика інфекційного мононуклеозу
Засоби специфічної профілактики даного захворювання не розроблені. Загальні профілактичні заходи включають в себе обмеження контактів з хворими людьми, дотримання правил особистої гігієни і зміцнення імунітету.
Про інфекційному мононуклеозі в програмі "Жити здорово!":