Ректальне дослідження - діагностичні маніпуляції, вироблені через пряму кишку з метою вивчення її, а також прилеглих органів і тканин.
Ректальне дослідження буває пальцеве та інструментальне (що виконується за допомогою ректального дзеркала і ректоскопа). Показання: захворювання прямої кишки (див.) (Інфільтрація стінок, виразки, звуження чи стискання прямої кишки пухлиною, ексудатом і т. д.) - тазової клітковини (див. Парапроктит), Внутрішніх органів, розташованих в нижніх відділах черевної порожнини, в малому тазу.
Ректальне дослідження передує огляд області анального отвору. Хворого укладають на стіл на бік з приведеними до живота ногами або надають колінно-ліктьове положення. При огляді можна виявити гемороїдальні вузли (іноді їх видно краще, якщо попросити хворого натужитися), тріщини заднього проходу, свищі.
Потім проводять обережне дослідження пальцем в перчатке- на палець надягають, крім того, гумовий напальчник, змащений вазеліновим маслом.
При відсутності спеціального напальчника дослідження можна проводити просто в гумовій рукавичці. Палець при ректальному дослідженні рекомендується вводити при напруженні, натискаючи кзаді- попередньо пряма кишка повинна бути спорожнена (клізма). Пальцевим дослідженням можна виявити внутрішні гемороїдальні вузли, пухлини, тріщини, визначити розміри і стан передміхурової залози.
Дослідження за допомогою ректального дзеркала виробляють, змастивши попередньо його бранши вазеліном. Бранші вводять в пряму кишку (на глибину 8-10 см), хворому, що знаходиться в колінно-ліктьовому положенні. Їх розсовують і, повільно витягуючи, оглядають слизову оболонку прямої кишки. Дослідження за допомогою ректоскопа - див. Ректороманоскопія.
 Ректо-абдомінальне дослідження. |