Придбані стриктури (звуження) сечівника внаслідок запальних захворювань чи травм зустрічаються часто.
Стриктури проявляються порушенням сечовипускання: сила струменя сечі слабшає, струмінь робиться тонкої, сечовипускання утруднене, потрібно тривале натуження черевного преса. З'являється, а потім прогресивно збільшується в кількості залишкова сеча сприяє порушенню функції верхніх сечових шляхів і розвитку циститу (див.) І пієлонефриту (Див.). Стриктури можуть зустрічатися в будь-якому відділі сечівника. Вирішальне значення для діагностики має ендоуретральних інструментальне і рентгенологічне дослідження. Для інструментального обстеження використовуються різні види бужей (див.). Для лікування дуже важливо встановити етіологію стриктури і давність її існування. Лікування може бути оперативним і консервативним. Перше застосовується головним чином при запальних стриктурах (див. Уретротомія). При травматичних стриктурах частіше застосовуються відновні операції різних видів. Основним методом консервативного лікування є систематичне розширення звужень шляхом проведення еластичних або металевих бужей. При консервативному лікуванні стриктур сечівника і при деяких видах операцій нерідко в подальшому спостерігаються рецидиви стриктур.