Медична служба цивільної оборони (МСГО) - організація, створювана в мирний час на базі всіх органів і закладів охорони здоров'я незалежно від відомчої належності з адміністративно-територіальному і виробничому принципам, що призначається для здійснення комплексу спеціальних заходів щодо медичного забезпечення населення при загрозі озброєного нападу противника і в умовах виникнення масових санітарних втрат.
МСГО є складовою частиною сил цивільної оборони країни (союзної республіки, області, району, міста, об'єкта), що представляє собою систему загальнодержавних оборонних заходів, спрямованих на захист населення від впливу засобів масового ураження, на забезпечення стійкості роботи об'єктів народного господарства у воєнний час і на ліквідацію наслідків застосування противником зброї масового ураження. Безпосереднє керівництво цивільною обороною в центрі і на місцях здійснюють відповідні органи Радянської влади.
Головними завданнями МСГО є своєчасне надання всіх видів медичної допомоги потерпілим у різних осередках масового ураження з метою зниження смертності та якнайшвидшого відновлення їхнього здоров'я та працездатності, попередження виникнення та поширення інфекційних захворювань, забезпечення санітарного благополуччя населення та організація заходів з ліквідації несприятливих наслідків застосування противником зброї масового ураження.
Для виконання цих завдань завчасно створюються, оснащуються і готуються спеціальні органи управління, формування та установи МСГО. Начальниками медичної служби ЦО призначаються, відповідно, керівники охорони здоров'я. Крім того, за рішенням виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих у містах, робочих селищах, на підприємствах, в установах, колгоспах і радгоспах створюються і комплектуються за виробничим принципом, оснащуються і готуються масові об'єктові формування МСГО.
У складі МСГО для надання медичної допомоги постраждалому населенню в осередках масового ураження є наступні основні рухливі формування: сан. дружини, загони сан. дружин (див. Дружина санітарна), ОПМ (див. Загін першої медичної допомоги), ЛШМД (бригади спеціалізованої медичної допомоги), ОСМП (загони спеціалізованої медичної допомоги) і ППЕО (рухливі протиепідемічні загони).
Порядок роботи формувань МСГО визначається згідно з прийнятою в країні системі лікувально-евакуаційного забезпечення постраждалого населення з урахуванням конкретної обстановки в осередках масових уражень, що характеризується величиною санітарних втрат (див. Санітарні втрати військ), Структурою і тяжкістю поразок, зараженностью території, наявністю пожеж, завалів та ін.
В системі МСГО передбачається широке використання за своїм призначенням на воєнний час стаціонарних медичних установ - лікарень МСГО, санітарно-епідеміологічних станцій, станцій переливання крові та ін.
МСГО виконує свої завдання у тісній взаємодії з іншими службами ЦО при оперативному керівництві з боку Штабів ГО.
Найважливішими видами діяльності МСГО є: лікувально-евакуаційне забезпечення (див.), санітарно-гігієнічних і протиепідемічних забезпечення (Див.), А також здійснення спеціальних заходів щодо захисту від зброї масового ураження (див. Захист від зброї масового ураження).
Медична служба цивільної оборони (МСГО) входить в систему цивільної оборони країни. МСГО організовує та здійснює під час війни лікувально-профілактичні, протиепідемічні та санітарно-гігієнічні заходи.
Всі ці заходи мають на меті надання в можливо короткі терміни медичної допомоги постраждалому населенню для зниження смертності та інвалідності серед уражених, для якнайшвидшого відновлення їхнього здоров'я та повернення до праці, а також для попередження розвитку масових інфекційних захворювань серед населення, особливо при застосуванні бактеріологічної зброї і при несприятливої санітарно-гігієнічної обстановці в ядерному та хімічному осередках ураження.
Цивільна оборона в СРСР є системою загальнодержавних оборонних заходів, спрямованих на захист населення і об'єктів народного господарства від зброї масового ураження (ядерної, хімічної і бактеріологічної). На цивільну оборону покладаються такі основні завдання: своєчасне оповіщення населення про загрозу нападу противника і про самого нападеніі- організація захисту населення від сучасних засобів масового ураження (ядерної, хімічної і бактеріологічної зброї) - проведення заходів, що забезпечують роботу найважливіших об'єктів народного господарства в разі застосування противником зброї масового пораженія- організація порятунку і надання медичної допомоги постраждалому населенню, а також проведення невідкладних аварійно-відновлювальних робіт в осередках ураження.
Цивільна оборона організовується у всіх містах і сільських районах країни органами радянської влади. Начальниками її є голови виконавчих комітетів Рад депутатів трудящих. Для безпосереднього керівництва всіма проведеними заходами організовуються штаби цивільної оборони. Неодмінною умовою виконання завдань, покладених на цивільну оборону, є попередня підготовка населення і всіх об'єктів народного господарства. У системі цивільної оборони є спеціальні служби, організовані на базі різних міністерств і відомств (зв'язку, протипожежна, охорона порядку та безпеки, торгівлі та харчування та ін.). Однією з найважливіших служб є МСГО.
В основу організації та діяльності МСГО у воєнний час покладені наступні принципи: організація її на базі всіх існуючих лікувально-профілактичних та санітарно-протиепідемічних установ незалежно від їх відомчої належності із залученням широких мас населення-підготовка формувань та установ служби для організації мед. забезпечення населення при застосуванні будь-якої зброї масового ураження (ядерної, хімічної, бактеріологічної) окремо і в різних комбінаціях- лікувально-евакуаційне обслуговування уражених на основі єдиної системи двох етапів мед. евакуації (першого - в самому піддалося нападу місті і другого - в його заміській зоні) - постійна готовність до дії, в тому числі і при раптовому нападі противника, з широким маневром сил і засобів у порядку міжміського, міжобласний і міжреспубліканської допомоги- завчасне вжиття заходів до захисту та евакуації медперсоналу та лікувальних закладів для максимального збереження сил і засобів МСГО при нападі противника- широка підготовка населення до надання само- та взаємодопомоги.
МСГО СРСР має в своєму складі: органи управління-загони і окремі санітарні дружіни- формування на базі лікувально-профілактичних та санітарно-протиепідемічних установ (загони першої медичної допомоги, спеціалізованої медичної допомоги та рухливі протиепідемічні) - лікувальні установи у складі лікарняних колекторів в заміській зоні міст - ймовірних об'єктів нападу противника. Крім того, ряд установ органів охорони здоров'я, що існують у мирний час, використовується за їх профілем і у воєнний час (наприклад, станції та інститути переливання крові, санітарно-епідеміологічні станції та ін.).
Начальниками МСГО області (краю), міста і сільських районів відповідно є завідувачі обласними (крайовими) і міськими відділами охорони здоров'я та головні лікарі лікарень сільських районів. Всі начальники мед. служби підпорядковуються відповідно начальникам цивільної оборони області (краю), міста та сільського району. Органами управління є штаби МСГО, організовувані при всіх начальниках служби. Вони здійснюють повсякденну роботу по організації сил і засобів служби, організовують підготовку всього особового складу служби, всіх формувань та установ, а також забезпечують оперативне керівництво та управління силами і засобами служби під час нападу противника і виникненні вогнищ ураження.
При організації мед. забезпечення населення прийняті наступні види медичної допомоги: 1) перша, яка надається самим населенням в порядку самодопомоги та взаємодопомоги, а також санітарними дружинами та особовим складом формувань інших служб цивільного оборони- 2) перша лікарська, що надається на першому етапі мед. евакуації загонами першої медичної допомоги (ОПМ) і силами частково збережених лікувально-профілактичних установ-3) спеціалізована, що надається на другому етапі мед. евакуації в заміській зоні в профільованих лікарнях, що входять до складу лікарняних колекторів.
Найбільш масовими формуваннями МСГО є санітарні дружини, організовувані на промислових підприємствах, в установах, навчальних закладах, колгоспах, радгоспах, на залізничному і водному транспорті з числа робітників, службовців, учнів. Їх підготовка здійснюється комітетами товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Сандружина складається з 23 чоловік: командир, політрук, зв'язковий (він же зав. Господарством дружини), 5 санітарних ланок (по 4 чол.). Вона оснащена санітарними сумками з перев'язувальними засобами та медикаментами, носилками та засобами індивідуального захисту. Основним призначенням сан. дружин є надання першої медичної допомоги потерпілим у вогнищах масового ураження, а також організація розшуку і виносу уражених (як правило, силами рятувальних загонів цивільної оборони, організованих з населення). Сандружини можуть також залучатися для навантаження і вивантаження уражених на санітарному транспорті, по догляду за ураженими в лікарнях і для проведення санітарних та протиепідемічних заходів. Для зручності управління на великих підприємствах, у навчальних закладах і радгоспах, де організовується кілька сан. дружин, з них створюються загони (у складі 3-4 дружин).
Обсяг першої медичної допомоги, що надається сандружини (загонами): накладення первинних пов'язок при пораненнях і ожогах- тимчасова зупинка кровотечі за допомогою давить, джгута («закрутка») - іммобілізація кінцівок при переломах кісток і великих пошкодженнях м'яких тканин-найпростіші протишокові заходи (спокій, зігрівання, ін'єкції морфіну та ін.) - штучне подих- правильне вкладання на носілкі- надягання протівогаза- дача всередину або введення за допомогою шприц-тюбика антидотів, обробка шкіри та одягу за допомогою індивідуального протихімічного пакета (в хімічному осередку ураження).
Надання першої медичної допомоги поєднується з сортуванням, яка зводиться до вирішення питання про черговість надання допомоги і винесення в загін першої медичної допомоги. У бактеріологічному осередку ураження сан. дружини залучаються для виявлення хворих шляхом подвірних обходів, проведення санітарної обробки, дезінфекційних заходів та здійснення екстреної профілактики серед населення, яка зазнала нападу.
Загін першої медичної допомоги (ОПМ) є основним рухомим формуванням МСГО для надання першої лікарської допомоги в осередку ураження. Його основні завдання: організація в осередках ураження надання постраждалим першої медичної допомоги силами сан. дружін- розгортання медпункту, що є першим етапом мед. евакуації, на якому здійснюються прийом уражених, їх мед. сортування, надання першої лікарської та кваліфікованої допомоги за життєвими показаннями, а також госпіталізація нетранспортабельних- дозиметричний контроль, часткова санітарна обробка та дезактивація одягу і взуття пораженних- підготовка уражених до евакуації в заміську зону на другий етап мед. евакуації і навантаження їх на санітарний транспорт-медичне постачання своїх підрозділів і доданих сандружини.
Для ОПМ встановлено типова штатна чисельність в 144 людини, в тому числі 8 лікарів, 38 середніх медпрацівників (медсестер), 3 політпрацівника, 72 санітара (у тому числі дві прикріплені сан. Дружини) та 23 чоловік обслуговуючого персоналу. Чисельність особового складу загону може варіювати залежно від числа лікарів та іншого медперсоналу, наявного в лікувальному закладі, на базі якого формується загін. Організаційна структура ОПМ представлена на рис. 1. ОПМ має табельну мед. та санітарно-господарське майно, а також рухому електростанцію і автотранспорт.
Рис. 1. Організаційна структура ОПМ.