Ларінгостеноз - звуження просвіту гортані до повного його закриття. Розрізняють ларінгостеноз вроджений (рідше) і набутий (частіше), гострий і хронічний. Причини ларінгостеноз різні: запальні і не запальні процеси (подсвязочного ларингіт, алергічний набряк та ін.), чужорідні тіла, інфекції (грип, кір, скарлатина, дифтерія тощо.), травми гортані (механічні, термічні, хімічні), новоутворення, патологічні процеси в тканинах, що примикають до гортані і трахеї, вади розвитку (Вроджені мембрани або кісти гортані), інфекційні гранульоми (туберкульоз, сифіліс) Та ін.
При гострих ларінгостеноз задуха розвивається швидко (частіше у дітей), при хронічних - повільно. Однак при виникненні запалення або крововиливу в області стенозу хронічний ларінгостеноз може швидко наростати і привести до асфіксії.
Розрізняють три стадії ларінгостеноз: компенсовану, декомпенсированную і асфіктичному. I стадія характеризується посиленою діяльністю дихальних м'язів, зникає пауза між вдихом і видихом, дихання стає більш глибоким і повільним. З'являється захриплість, гучне дихання (шум стенозу). У II стадії спостерігається синюшність шкіри і слизових оболонок, що переходить при наростанні стенозу в блідість. Хворі неспокійні, покриваються холодним потом. Вступає в дію допоміжна дихальна мускулатура, що веде до втягування міжреберних проміжків, над- і підключичних ямок. Шум стенозу чути на значній відстані. У III стадії розвивається стійка зупинка дихання (див. Асфіксія).
У всіх випадках можливого розвитку асфіксії при будь-якому патологічному стані гортані показана термінова госпіталізація хворого і вживання заходів з попередження асфіксії.
Лікування гострих ларінгостеноз починається з лікування основного захворювання. При запаленнях рекомендуються відволікаючі засоби (гірчичники на шию, гарячі ножні ванни), лужні інгаляції.
Для зняття набряку - дегідратаційних терапія (внутрішньовенне введення гіпертонічних розчинів глюкози, кальцію). Алергічні набряки знімаються внутрішньовенним введенням кортикостероїдів і антигістамінних препаратів типу димедролу та пипольфена. Для зменшення гіпоксії (кисневого голодування тканин) рекомендується вдихання кисню. Для порушення дихального центру роблять ін'єкцію лобелина (0,3- 0,5 мл 1% розчину внутрішньовенно). При малій ефективності цих заходів переходять до інтубації (див.) Або трахеотомії (Див.).
При хронічних ларінгостеноз лікування спрямоване, крім основного захворювання, на видалення утворень, звужують просвіт гортані.