Запальні захворювання жовчовидільної системи є однією з найчастіших причин зниження працездатності і звернення спортсменів до лікаря. Так, за матеріалами Республіканського лікарсько-фізкультурного диспансеру Естонської РСР спортсмени з хронічними запальними захворюваннями жовчного міхура та жовчних проток склали 8,1% серед терапевтичних хворих, що відповідає 23,1% від тих, у кого діагностовано патологічні зміни органів травлення.
За даними терапевтичних стаціонарів, організованих при деяких лікарсько-фізкультурних диспансерах, ці показники ще вищі: в стаціонарі свердловського диспансеру - 13,6% від загальної кількості хворих, українські автори виявили хронічний холецистит в 31,4% випадків серед спортсменів з патологією органів травлення. А. Г. Дембо і Ю. М. Шапкайц вказують на те, що серед спортсменів високої кваліфікації і певної спрямованості тренувального процесу захворюваність на хронічний холецистит вище, ніж у решти населення Ленінграда. За їх даними, найбільший відсоток запальних захворювань жовчного міхура виявляється серед спортсменів, що тренуються переважно на витривалість (ковзанярі - 8,5%, бігуни і ходоки - 4%, лижники і біатлоністи- 3,6%). Однією з провідних причин виникнення запалення є інфекція (В. Coli, кокові форми, вірус). Сприяють розвитку холециститу і холецістохолангіта глистяні інвазії, особливо лямбліоз. Має значення і ряд інших факторів - генетичні, метаболічні, нервово-рефлекторні, алергічні і гормональні. У практиці спортивної медицини особливе значення слід надавати розвитку запальних захворювань жовчовидільної системи в результаті впливу вогнищ хронічної інфекції. Вогнище хронічної інфекції іншої локалізації - хронічний тонзиліт, карієс зубів - виявляються у спортсменів досить часто. Шляхів поширення інфекції з них в жовчний пузирь- 3: ентерогенним, гематогенний і лімфогенний. Безперечна роль в захворюванні печінки і жовчовидільної системи у спортсменів тривалого перевтоми, емоційних і фізичних перевантажень, нерегулярного харчування.
У літературі немає єдиного уявлення про вплив спортивних навантажень на жовчовиділення і моторику жовчовивідних шляхів. Відомо, що утворення жовчі збільшується внаслідок збільшення кровопостачання печінки при підвищеному надходженні в неї кисню, що зазвичай має місце при систематичних заняттях спортом. З іншого боку, тривалі й інтенсивні тренувальні навантаження уповільнюють травлення і просування харчових мас в травній системі, в результаті чого відбувається застій жовчі в міхурі. Це призводить до порушення його моторної функції, розвитку дискінезій, змін у концентрації та хімічному складі жовчі і т. Д.
Переважання тонусу парасимпатичної нервової системи, відбувається під впливом систематичної спортивної діяльності, супроводжується зміною секреторної і скорочувальної функції шлунково-кишкового тракту, в тому числі і жовчовидільної системи. Все це призводить до застою жовчі і розвитку запальних змін у слизовій оболонці жовчного міхура і жовчної протоки. Певною мірою до такого ж ефекту можуть приводити і механічні перешкоди відтоку жовчі при вимушеній звичної позі в ряді видів спорту (ковзани, велосипед, стрільба та ін.). Враховуючи, що жовч є ідеальним живильним середовищем для розвитку мікроорганізмів, все це сприяє появі запальних змін у жовчному міхурі.