В'язкість рідини (коефіцієнт внутрішнього тертя рідини) - міра опору течією рідини під дією зовнішніх сил (наприклад, сили тяжіння).
В'язкість - величина, зворотна плинності рідини-залежить від природи рідини і зменшується зі збільшенням температури. Зазвичай на практиці визначають ставлення в'язкості даної рідини? до в'язкості води?про при тій же температурі. Величина цього відношення називається відносної в'язкості і позначається?від.
Вимірювання в'язкості роблять за допомогою приладів, які називаються віскозиметрами. Найпростіший з них - вискозиметр Оствальда (рис. 1) - являє U-подібну скляну трубку з двома кулястими розширеннями і капіляром, впаяним в одне з колін. За допомогою цього приладу вимірюють час t витікання обсягу досліджуваної рідини, укладеної між мітками 1 і 2, і час tо витікання такого ж об'єму води. Відносну в'язкість рідини розраховують за формулою?від= Dt/ Do to де d і do- Щільності досліджуваної рідини і води при температурі досвіду.
У клінічних лабораторіях визначення відносної в'язкості крові роблять за допомогою спеціального віскозиметра (рис. 2), порівнюючи раcстоянія, на які просуваються за одне й те же час в двох капілярних трубках при створенні слабкого вакууму однакові за величиною стовпчики крові і води, що займають аналогічне початкове положення в трубках. Просування рідин припиняють, коли кров досягне мітки i- по мітці, до якої просунеться вода, визначають величину відносної в'язкості крові.
Відносна в'язкість крові людини в нормі коливається в межах від 4 до 5.
В'язкість крові підвищується при гіпертонічної хвороби, інфаркті міокарда, полицитемии и др в'язкість знижується при анеміях і гідремії.