Альбумін - глобуліновий коефіцієнт - співвідношення альбумінів і глобулінів крові, величина в нормі відносно постійна (1,5-2,3). При визначенні альбумін - глобулинового коефіцієнта зазвичай користуються методом висолювання, використовуючи розходження в розчинності альбумінів і глобулінів, або шляхом електрофорезу сироватки (Див. Електрофорез). Зменшення альбумін - глобулинового коефіцієнта, характерне для багатьох патологічних станів, може бути пов'язано як зі збільшенням глобулиновой фракції (гострі інфекції, хронічні запальні процеси), так і зі зменшенням кількості альбумінів (цироз, гепатити та інші захворювання печінки).
Альбумін - глобуліновий коефіцієнт - відношення кількості альбумінів до глобулінів в сироватці крові-в нормі одно 1,5-2,3. Визначення вмісту альбумінів і глобулінів роблять за допомогою нефелометрії (див.), Рефрактометрії (див.), Електрофоретичних методів дослідження (див. Електрофорез). Різке зниження вмісту альбумінів (зниження альбумін-глобулінового коефіцієнта) при одночасному зменшенні кількості загального білка в сироватці крові спостерігається при аліментарній дистрофії, амілоїдні нефрозі з тривалою альбуминурией, при портальному цирозі печінки. Збільшення вмісту глобулінів (зниження А.-г. к.) При значному збільшенні вмісту загального білка в сироватці крові спостерігається при мієломної хвороби, вісцеральний лейшманіоз. Зниження А.-г. к. (без збільшення кількості загального білка сироватки крові) відзначається при ряді інфекційних захворювань, при важких ураженнях печінки (гепатит, цироз), при колагенових хворобах, при деяких ураженнях кровотворних органів.