Гістологічні дослідження підшлункової залози дозволили виявити тільки повнокров'я органу і початкові прояви загибелі паренхіматозних клітин на пізніх етапах експерименту. Цікаво відзначити, що підшлункова залоза так само, як і печінка, важко піддається кальцифікації. Тому кальцинати в підшлунковій залозі були рідкісною знахідкою. Виявлені нами зміни з боку підшлункової залози дозволяють вважати, що порушення у вуглеводному обміні, зокрема характер цукрових кривих, в значній мірі залежать від змін не тільки печінки, але і підшлункової залози.