Клінічна картина гіпервітамінозу Д характеризується ураженням трьох систем: кісткової, шлунково-кишкового тракту і нирок, т. Е. Систем, які беруть безпосередню участь поряд з гормональними і гуморальними факторами в регуляції фосфорно-кальцієвого обміну. Тому передозування вітаміну Д призводить до різних порушень структури і функції кісткової тканини. Зокрема, поряд з посиленою мінералізацією новоствореної кістки спостерігається резорбція предобразованной кісткової тканини (Clark, 1964- Шіцкова та ін., 1971).
Результати численних клінічних та експериментальних досліджень свідчать про те, що вітамін Д не тільки стимулює всмоктування кальцію в кишечнику, але і помітно впливає на процеси мінералізації кісткової тканини. Однак механізм такої дії ще багато в чому неясний. Активна роль препарату в процесах кісткової резорбції проявляється, ймовірно, після його перетворення в активні метаболіти.
В останні роки ряд дослідників механізм зміни метаболізму мінеральних компонентів кісткової тканини тісно пов'язують з первинним зміною в органічних компонентах кістки. Доведено, що як при надмірному, так і недостатньому надходженні вітаміну Д в організм порушується обмін білків, ферментів, органічних кислот, мукополісахаридів і ліпідних компонентів кісткової тканини (Christensen a. Oth., 1951- Rasmussen, 1968), встановлено зв'язок між обміном цитрату і дією вітаміну Д. Останній збільшує концентрацію цитрату в різних органах і особливо в кістках (Н. Е. і Н. С. Harrison, 1952- Steenbock, Bellin, 1953- Калинникова, 1964- Білас, 1966). На підставі цих робіт механізм зрушень в мінеральних компонентах кістки пояснювався такий спосіб. Надлишок вітаміну Д веде до посиленого утворення лимонної кислоти. Остання, з одного боку, підвищує ступінь мінералізації кісткової тканини за рахунок відкладення Ca з крові, з іншого-утворює з кальцієм розчинний комплекс, чим сприяє. розчиненню мінерального компонента. Однак такий механізм розвитку порушень у мінеральному компоненті кістки, ймовірно, не є основним (Лебедєв та ін., 1973).
Надмірне надходження вітаміну Д в організм веде одночасно до значних зрушень в обміні білків, ліпідів і мукополісахаридних структур кісткової тканини. Так, при тривалому введенні препарату зростає вміст ліпідів, фосфоліпідів, загальних і вільних жирних кислот, тригліцеридів, холестерину. Порушуються також біосинтез і дозрівання колагену, що має важливе значення в процесах мінералізації. Можливо, ці зрушення у відомій мірі визначають порушення процесів окостеніння при гіпервітамінозі Д.
Відомо, що в освіті остеоіда і резорбції кістки важлива роль належить клітинним елементам-остеобластів і остеокластів. Остеобласти дуже багаті нуклеїновими кислотами, тому вони мають інтенсивної синтетичної діяльністю. За допомогою своїх ферментів вони забезпечують резорбцію кісткової тканини. Зі схеми (рис. 7), запропонованої A. Fanconi (1968) і доповненої А. Ф. Туром (1966), видно, що вітамін Д посилює діяльність остеобластів, сприяючи відкладенню кальцію в кістках, але також веде до гіпокальціємії, посиленню реабсорбції фосфору в ниркових канальцях і покращує всмоктування солей Ca і Р в кишечнику. Паратгормон стимулює функцію остеокластів, що сприяє накопиченню Ca в крові. Одночасно на противагу вітаміну Д він погіршує реабсорбцію фосфатів у нирках, веде до фосфатурії і викликає гіпофосфатемію. При цьому в схемі добре показана роль шлунково-кишкового тракту і нирок. Проте в ній не відображені регулює значення центральної нервової системи та вплив тиреокальцитонін на процеси метаболізму, кісткової тканини.
Таким чином, вітамін Д в токсичних дозах викликає зміна метаболізму кісткової тканини, зокрема, надає певний патологічний вплив як на1 процеси утворення, так і резорбції. Однак механізм подібної дії дуже складний і багато в чому неясний. Відомо, що кісткова тканина є мішенню в дії вітаміну Д, паратгормону та тиреокальцитонін (Лебедєв, 1972- Таболін та ін., 1974). Тому розшифровка метаболічних зрушень у кістковій тканині, що наступають при гіпервітамінозі Д, в значній мірі залежить від розкриття взаємозв'язку цих біологічно активних сполук, які ще не вивчені.
На закінчення наводимо складену нами схему етіології та патогенезу Д-вітамінної інтоксикації (рис. 8), з неї видно, що надлишок вітаміну і його обменноактівних форм в організмі надає різноманітне патологічний вплив на організм. Це виражається у здатності препарату в завищених дозах проявляти пряму токсичну дію на печінку, нирки, міокард, судини та інші органи. Важливе значення в генезі захворювання має демінералізація кісткової тканини, порушення нейроендокринної регуляції та видільної функції нирок. Такі зрушення ведуть до розвитку гіперкальціємії, гіперкальціурії і метастатичної кальцифікації м'яких тканин.
Патологічна кальцификация при гіпервітамінозі Д, очевидно, не є наслідком простого накопичення Ca в крові. Мабуть, вона викликана первинними біохімічними змінами, що відбуваються в тканинах при цьому захворюванні. Значне місце в механізмі патологічної кальцифікації деякі дослідники відводять сполучної тканини. Е. А. Базанов, В. А. Ісаєва (1972) вважають, що в якості матриці, на якій утворюються центри нуклеации, що дають