Розрізняють дві форми хронічного гнійного запалення середнього вуха: мезотимпанит і епітимпаніт. При мезотімпаніте патологічний процес зосереджується в середніх або в нижніх відділах барабанної порожнини, а при епітимпаніті - у верхніх її відділах, залучаючи до процесу кістку і утворюючи холестеатому.
Загострення хронічного гнійного мезотімпаніта зазвичай протікає по типу гострого запалення середнього вуха, проте біль у вусі менш виражена, так як наявна перфорація в барабанної перетинки забезпечує вільний відтік гною. При відповідному лікуванні і режимі загострення захворювання порівняно швидко (5-7 днів) ліквідується.
Загострення хронічного гнійного епітімпаніта відноситься до життєво небезпечним захворюванням. Особливо небезпечно загострення хронічного гнійного епітімпаніта, ускладненого холестеатомой.
Найважливішими ознаками загострення хронічного гнійного епітімпаніта є: посилюється генетично з вуха з характерним смердючим запахом, підвищення температури, зниження слуху, головний біль, нерідко мимовільна біль і болючість при натисканні на область соскоподібного відростка. У важких випадках спостерігаються парез або параліч лицьового нерва, погіршення загального стану хворого. Всі ці ознаки можуть мати місце не завжди одночасно. Важливе діагностичне значення має рентгенологічне дослідження (по Шюллер і по Майеру).
Невідкладна допомога показана тільки при загостренні хронічного гнійного отиту і зводиться до попередження затримки гною в барабанної порожнини. Застосовується вливання у вухо борного спирту 3%, перекису водню 3%, а також борного спирту з перекисом водню порівну.
Показано застосування сульфаніламідних препаратів (стрептоцид, сульфадимезин та ін.), Антибіотиків (тетрациклін, пеніцилін, еритроміцин, олеандоміцин-фосфат та ін.). При головному болю і високій температурі ефективне застосування аспірину, амідопірину, анальгіну.
При загостреннях хронічного гнійного епітімпаніта необхідно забезпечити можливість термінової госпіталізації хворого у відділення вуха, горла і носа. Показаннями до термінової операції служать: поднадкостнічний абсцес, холестеатома, ознаки внутрішньочерепного ускладнення - менінгіту, абсцесу мозку, абсцесу мозочка, тромбофлебіту поперечної мозкової пазухи (синустромбоз), лабірінтіта, поява парезу лицьового нерва.