Методики занять лікувальною фізичною культурою при різних захворюваннях серця мають багато спільних рис і в основному залежать від ступеня серцевої недостатності.
Міокардит (Запалення м'яза серця). Заняття лікувальною фізичною культурою починаються при стиханні гострих явищ. З поліпшенням загального самопочуття, наміченої нормалізацією картини крові і при нормальній або незначно підвищеній температурі тіла заняття проводяться за методикою постільного режиму (як при недостатності серця II ступеня) з подальшим поступовим їх розширенням у міру поліпшення стану хворого.
Дистрофія міокарда (Порушення обмінних процесів в м'язі серця). Методика лікувальної фізичної культури визначається функціональним станом серцево-судинної системи, причинами, що викликали дистрофію, віком і фізичною підготовленістю хворого.
Спочатку заняття проводяться за методикою, використовуваної при недостатності серця I ступеня, а в подальшому проводиться тренування з включенням в заняття спортивних вправ і спортивних ігор з метою адаптації до побутових, виробничих і спортивних навантажень.
Ендокардит (Запалення внутрішньої оболонки серця). До занять лікувальною фізичною культурою приступають при нормалізації температури, поліпшення загального стану, зменшенні або зникненні тахікардії і задишки - на 7-8-й день. До цього часу хворий переводиться зі строгого на постільний режим. Заняття проводяться за методикою, відповідної цьому режиму. Подальше розширення рухової активності, т. Е. Переклад на наступний руховий режим, допускається тільки через 2-3 тижні.
Пороки серця. Вибір методики лікувальної фізичної культури залежить від ступеня недостатності серця і від форми пороку. Розрізняють недостатність клапанів серця, коли не відбувається їх повного змикання при закритті, що призводить до повернення частини крові з шлуночків в передсердя при систолі або з аорти і легеневої артерії в шлуночки при їх диастоле. Інший різновид пороку - звуження (стеноз) отворів. При цьому пороці утруднений перехід крові з передсердь у шлуночки при звуженні передсердно-шлуночкових отворів і з шлуночків в аорту або легеневу артерію при звуженні гирла цих судин. Залежно від вираженості вади може спостерігатися різна ступінь недостатності серця.
У період формування пороку застосовуються фізичні вправи, спрямовані на використання внесердечних факторів кровообігу з метою полегшення роботи серця. Надалі в міру адаптації до навантажень обсяг та інтенсивність фізичних вправ поступово збільшують при дотриманні загальних принципів їх дозування (див. Гл. 21).
При недостатності двостулкового клапана в компенсованому стані можливе використання спортивно-прикладних вправ, ігор та туризму. При звуженні лівого передсердно-шлуночкового отвору навіть в компенсованому стані загальний обсяг та інтенсивність заняття залишаються невеликими (у зв'язку з тим, що навантаження лягає на відносно слабку м'яз лівого передсердя).
При декомпенсованих вадах серця з недостатністю серця заняття лікувальною гімнастикою проводяться в залежності від ступеня недостатності серця за методикою того режиму, на якому перебуває хворий.