До останнього часу при вивченні тих чи інших патологічних процесів, у розвитку яких порушення кровообігу займають істотне місце (крововтрата, ті чи інші види гіпертензії і т. Д.), Використовували обмежена кількість параметрів, що характеризують системну гемодинаміку. Набагато рідше проводилися дослідження порушень органного кровотоку і тим більше мікроциркуляції. В останніх випадках дані, що стосуються розладів місцевого кровотоку, недостатньо різнобічно зіставлялися зі змінами в кровообігу на організмовому рівні. Роботи подібного роду і досі часто зустрічаються як у вітчизняній, так і зарубіжній літературі, про що з достатньою яскравістю свідчать праці останніх конференцій і симпозіумів.
Немає ніякої необхідності доводити, що розлади системної гемодинаміки найтіснішим чином пов'язані з порушеннями органного кровотоку і мікроциркуляції і багато в чому визначаються ними. Більше того, знання змін сумарних показників системного кровообігу не дають уявлень про те, як змінюється кровотік в тому чи іншому органі. Коли ж про порушення кровообігу судять за такими інтегральними показниками, як рівень артеріального і венозного тиску, і на підставі цього роблять судження про зміни судинного тонусу, роботи серця, це представляється дивним.
Займаючись протягом ряду років дослідженням порушень кровообігу при екстремальних станах, ми все більше і більше переконувалися в необхідності сукупної - комплексної оцінки кровообігу, обов'язково включає розгляд його характеру і закономірностей змін на рівні системному, органному і тканинному, з подальшим їх зіставленням.
У попередніх розділах були описані найважливіші прийоми дослідження показників кровообігу стосовно зазначеним рівням, були охарактеризовані його зміни при деяких патологічних процесах. У цій главі видається доречним обговорити шляхи і прийоми зіставлення розладів кровообігу на різних функціональних рівнях, віднісши їх до таких патологічних процесів, в генезі яких порушення циркуляції займають провідне місце.
Тенденції такого роду зіставлень намічаються все частіше і при вивченні розподілу кровообігу (фракцій серцевого викиду), і при зіставленні мікроциркуляції з ухиленнями в системній гемодинаміці. Особливо переконливо вони виявляються при моделюванні кровообігу в нормальних і патологічних умовах.
В. І. Шумаков та співавт. (1971), створюючи математичну модель кровообігу, ввели в структуру її не тільки показники системного кровообігу, але і органного кровотоку, обміну та кисневого режиму органів. Природно, що при моделюванні вони не могли скористатися відомостями про кровотоці у всіх органах, а тому умовно розділили загальний кровотік на «центральний» і «периферичний».
При вивченні кровообігу на різних рівнях (системному, органному і тканинному) слід мати на увазі, що воно характеризується, в принципі, одними і тими ж показниками.
Основні взаємини між параметрами системної гемодинаміки можуть бути описані наступними рівняннями, які, як буде показано далі, можуть знайти застосування і при характеристиці органного кровотоку і навіть мікроциркуляції. Найбільш важливе рівняння:
?P = Q? · W ?, (7.1)
де:? Р - перепад тиску між артеріальним (аорта) і венозним (гирло порожнистих вен) ділянками судинного русла- Q? - Хвилинний об'єм кровообігу-W? - Загальний периферичний опір.
Це рівняння постійно фігурує в посібниках і статтях, що характеризують системну гемодинаміку (М. І. Гуревич, 1970 Wiggers, 1957- Guyton, 1969).
У свою чергу продуктивність серця - його хвилинний обсяг - залежить від об'єму циркулюючої крові (V2) і середньої лінійної швидкості кровотоку по великому чи малому колу, яка, враховуючи сталість довжини шляху, може бути замінена часом кровотоку (?):
(7.2)
Загальна ж периферичний опір (W), що включає в себе реактивну складову (R), яка від сумарного тонусу судин і взаємин функціонуючих елементів судинного русла, і пасивну компоненту - ємнісний опір (С), обумовлене перешкодою кровотоку повільно циркулюючої кров'ю, характеризується як:
W = R + С- для однієї судини, або для групи судин
(7.3)
Оскільки кожна зі складових залежить від взаємин елементів микроваскулярного русла, які й визначають основну частку величини опору, то в першому наближенні вона може бути описана рівнянням:
(7.4)
де: Wпс - опір прекапілярних судин- Wава - опір артеріовенозних анастомозів.
Сторінки: 123456