У I групі спостережень краніотомія предлежащей головки мертвого плоду була проведена у 65 породіль, у II групі - у 104. Всіх породіль ми розділили на дві підгрупи. Першу склали 9 породіль, що надійшли в пологовий будинок з мертвим плодом, а також ті породіллі, у яких смерть плоду наступила внутрішньоутробно в пологовому будинку. Друга підгрупа складалася з 21 породіллі, у яких плоди загинули інтранатально в пологовому будинку.
З 9 породіль першої підгрупи у 8 до надходження в пологовий будинок була констатована внутрішньоутробна смерть плоду-в однієї антенатальна загибель плода сталася в пологовому будинку. Интранатальная смерть плоду в пологовому будинку настала у 56 породіль, причому в однієї була гідроцефалія плода.
У II групі 12 породіль надійшли в пологовий будинок з мертвим плодом. У пологовому будинку антенатальная смерть плоду сталася у 9 вагітних. Интранатальная смерть плоду в пологовому будинку настала у 83 породіль.
Аналізуючи перебіг пологів у жінок, у яких загибель плода настала в пологах, слід зазначити насамперед, що причину смерті не завжди можна було встановити на підставі відомостей, отриманих з історії пологів. Так, з 9 породіль I групи у двох загибель плода була обумовлена передчасним відшаруванням низько розташованої плаценти, в однієї - потворністю (гідроцефалія), у однієї- асфіксією внаслідок випадання петлі пуповини, в однієї - інтоксикацією, пов'язаної з важкою формою грипу. В однієї породіллі плід загинув під час розриву матки.
У 5 породіль з мертвим плодом краніотомія проведена своєчасно, т. Е. Відразу ж після виникнення необхідних умов для операції. У 3 породіль краніотомія була проведена із запізненням.
Післяпологовий період у 2 породіль супроводжувався виникненням гіпотонічного кровотечі, що послужило приводом для ручного входження в матку. У 2 породіль ручне обстеження матки було пов'язано з краніотомії (необхідність виключення можливого розриву).
З 21 породіллі II групи з мертвонароджених причина загибелі плоду не з'ясована у двох. У 6 породіль смерть плоду можна було пов'язати з важким і довгостроково протікає пізнім токсикозом вагітних, у 5 - з переношування вагітності, у 2 - з передлежанням плаценти, у 2 - з асфіксією внаслідок випадання петлі пуповини при наявності вузького таза. Загибель плода у 2 жінок супроводжувалася многоводием. В однієї з них була важка форма хвороби Іценко - Кушинга, інша страждала декомпенсованим пороком серця.
Краніотомії виробляли зазвичай, при розкритті шийки матки не менш ніж на 6-7 см. У 13 породіль тривалість пологів не перевищувала однієї доби, у 8 - була більше доби. У 6 з них краніотомія була проведена при повному розкритті шийки матки, при цьому у 5 породіль розвинувся ендометрит в пологах. При затяжному перебігу родового акту всім породіллям проводилася медикаментозна родостимуляция, іноді повторна. Однак далеко не у всіх випадках родостимуляция і сон-відпочинок в пологах були своєчасні, що не могло не відбитися на тривалості перебігу пологів і відігравало певну роль у виникненні ендометриту. На нашу думку, ведення породіль з мертвим плодом має бути більш активною.
Ми поділяємо думку П. Д. Вашакадзе і Н. А. Цинцадзе (1966) про те, що у породіль з мертвим плодом вже при розкритті шийки матки на 5-6 см слід проводити краніотомії з подальшим підтягуванням головки щипцями Мюзо або шляхом накладення вакуум- перфоратора-екстрактора. У 12 породіль в післяпологовому періоді вироблено ручне входження в порожнину матки у зв'язку з краніотомії, при цьому у 7 жінок вироблено ручне відділення плаценти і ручне обстеження матки, а у 5 - тільки ручне обстеження матки.
Ми згодні з думкою Г. М. Савельєвої (1959), що операції ручного відділення плаценти і ручного обстеження порожнини матки різні за своїми наслідків. Якщо третій період пологів після операції краніотомії протікає без ускладнень, то доцільніше застосовувати ручне обстеження матки після народження посліду.
У 9 жінок ручне обстеження матки після краніотомії не проводилося, і це не можна вважати правильним. Kushner, Posner (1945), Л. С. Персианинов (1952), Merger і співавт. (1961), Н. С. Бакшеев (1966) з повною підставою рекомендують після плодоразрушающіх операцій завжди виробляти обстеження матки під наркозом, так як при цьому не настільки рідко можна виявити травматичні пошкодження матки.