Зазвичай, говорячи про методи допоміжної репродукції, мають на увазі внутрішньоматкову інсемінацію і ЕКЗ. Але існують не настільки відомі методи лікування безпліддя - ГІФТ і ЗІФТ, що володіють, на думку багатьох фахівців, більш високою ефективністю.
Чого ми не знаємо про ЕКО?«Класичне» ЕКО пасує?Вікові парадоксиПошук оптимуму
Чого ми не знаємо про ЕКО
Зазвичай, говорячи про методи допоміжної репродукції, мають на увазі внутрішньоматкову інсемінацію і ЕКЗ (підсадку ембріона в порожнину матки). Але існують не настільки відомі методи лікування безпліддя - ГІФТ і ЗІФТ, що володіють, на думку багатьох фахівців, більш високою ефективністю, при тому що вони дешевші і, найважливіше, ближче до природного зачаття. ГІФТ - це метод, при якому статеві клітини (яйцеклітини і сперматозоїди) вводяться безпосередньо в маткові труби, де і відбувається запліднення.
А ЗІФТ - це коли в маткові труби переносяться вже запліднені яйцеклітини (зиготи), що знаходяться на ранній стадії поділу. Ці способи дозволяють матці підготуватися до прийняття ембріона, а тому його вживлення відбувається легше і успішніше, ніж при підсадженні прямо в порожнину матки. Тільки треба врахувати, що ГІФТ і ЗІФТ здатні допомогти жінкам, у яких збереглася хоча б одна анатомічно і функціонально повноцінна маткова труба.
В цілому можна сказати, що метод ГІФТ застосовують при 4-6 невдалих спробах внутрішньоматкової інсемінації, а ЗІФТ переважніше відразу після визначення причин безпліддя. Ці методики показані жінкам, у яких безпліддя обумовлено ендометріозом органів малого тазу, або якщо безпліддя в сім'ї викликано чоловічим, імунологічним або цервикальним (несумісність подружжя) факторами. Таких серед безплідних пар чимало - близько 30 відсотків.
«Класичне» ЕКО пасує?
Само собою зрозуміло, програми ГІФТ і ЗІФТ пройшли експериментальну перевірку. У контрольній групі з 68 пацієнток лікування проводилося класичними методами ЕКЗ, а в двох інших, експериментальних, - методом ГІФТ лікувалася 21 хвора, 26 жінкам зробили перенос ЗІФТ. Пацієнтки контрольної групи нічим не відрізнялися від інших (дані анамнезу і клінічного статусу, вік, тривалість безпліддя, схема стимуляції суперовуляції).
Результати виявилися більш ніж переконливими. У першій, контрольної, групі (з 68 пацієнток) народилося 44 дитини, у другій - 19 і в третій - 22. Таким чином, ГІФТ і ЗІФТ забезпечили майже стовідсотковий успіх (проти 60-процентного результату класичного методу). Важливо й те обставина, що в контрольній групі зафіксовано п'ять позаматкової вагітності, в групі ГІФТ - одна, а в групі ЗІФТ - жодної.
Вікові парадокси
Метод ГІФТ більш ефективний для старородящими жінок (у віці від 35 до 40). Медики пояснюють це тим, що більшість у «старших» групах складають вже народжували жінки (безпліддя у них настало потім), у зв'язку з чим трансцервікально доступ в їх маткові труби полегшений. Максимальний ефект методу ГІФТ був зафіксований при тривалості безпліддя від 5 до 10 років. А ось метод ЗІФТ виявився найбільш підходящим для пацієнток 25 - 30 років, теж переважно із вторинним безпліддям.
Пошук оптимуму
Максимальна частота настання вагітності (50 відсотків) в програмі ЗІФТ спостерігалася при перенесенні в маткову трубу 5 зигот (запліднених яйцеклітин на ранній стадії поділу), мінімальна (11 відсотків) - при перенесенні всього однієї зиготи. Оптимальне ж число вводяться в маткову трубу ооцитів (незапліднених яйцеклітин) за програмою ГІФТ склало від 3 до 5.
При цьому кінцеві результати не залежали від того, переносилися чи гамети (статеві клітини) в традиційному середовищі - НАМ-F-10 - або в рідині преовуляторних фолікулів самої пацієнтки. Проте другий варіант переважно: не тільки спрощується процес і знижується вартість лікування, але й сам перенос проводиться в природному середовищі.
Підсумуємо очевидні переваги описуваних методів: