Аналіз анамнестичних відомостей і даних фізикального огляду в більшості випадків дозволяє встановити характер патологічного процесу в суглобі, а нерідко і діагноз захворювання. Однак для підтвердження своїх припущень і підготовки до чергового етапу діагностичного пошуку робляться найпростіші лабораторні та інструментальні дослідження.
Виконуються загальний аналіз крові, сечі, досліджуються гострофазові показники- білкові фракції, знімається ЕКГ, проводиться рентгенографія уражених і симетричних суглобів.
При наявності поліартриту обов'язковою є рентгенографія кистей і стоп. Методом рентгенографії з достовірністю діагностуються остеохондропатии. При інших формах суглобової патології інформативність рентгенологічних даних наростає зі збільшенням тривалості страждання.
Наступний етап - встановлення діагнозу захворювання. Враховується своєрідність клінічних проявів захворювання і здійснюються спеціальні лабораторні та інструментальні дослідження. Перелік можливих тестів досить обширний, у зв'язку з чим при підозрі на конкретну патологію виконуються найбільш діагностично значущі проби.
Визначаються ревматоїдний фактор, рівень сечової кислоти, вовчакові клітини, антинуклеарних фактор, антитіла до ДНК, рівень комплементу, антиген HLA-B27, а також при необхідності виконуються інші спеціальні біохімічні, імунологічні, бактеріологічні, електрофункціональние, рентгенологічні та радіоізотопні дослідження.
H.Ф. Copoкa
«Аналізи при захворюваннях суглоба» - розділ Діагностика болю в суглобах